Abstract:
Впровадження принципів академічної доброчесності в освітній процес та наукову діяльність є однією з ключових умов перспективного розвитку сучасних університетів. При цьому, однак, слід зауважити, що академічна доброчесність в переважній більшості розуміється в так званому етико-правовому аспекті. Уповноважені фахівці розробляють нормативні документи (зокрема, в Одеському національному медичному університеті – «Положення про академічну доброчесність та етику академічних взаємин в ОНМедУ», «Положення про Комісію з питань академічної доброчесності та етики академічних взаємин в ОНМедУ», «Положення про запобігання та виявлення академічного плагіату в ОНМедУ» тощо), в яких регламентуються шляхи запобігання різним проявам недоброчесної освітньо-наукової діяльності, а в разі виявлення таких – міри покарання, які мають вживатися до порушників. Серед порушень академічної доброчесності (у вказаному сенсі) належать: академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, хабарництво, необ’єктивне оцінювання тощо.
Проте, в пропонованому матеріалі увагу читачів звернуто на інший аспект академічної доброчесності – епістемологічний. В такому разі мова вже йде про критерії науковості і про їхнє врахування вченим при написанні твору, що претендує на відповідний статус.
