На сучасному етапі інтеграції України до
світової та європейської спільноти особливої уваги набувають міжнародні культурні
та ділові стосунки українців з представниками інших країн; відповідно, у всіх сферах
діяльності зростає потреба у фахівцях, які
володіють іноземними мовами та можуть
самостійно здійснювати ділову комунікацію в іншомовному середовищі. Цей факт
зумовлює інтенсифікацію процесів вивчення
та викладання мов в інтересах зростання
мобільності, ефективного міжнародного
спілкування, дотримання поваги і толерантності до культурних відмінностей
представників різних країн. Наразі від медичного фахівця вимагають володіння іноземної
мовою спеціальності та вміння спілкуватися
зі своїми колегами із зарубіжних країн. Установка на професійне спілкування не тільки не
обмежує рівень володіння іноземною мовою,
потребуючи знань спеціальної медичної термінології, але й передбачає вміння користуватися ними в соціальному середовищі, що,
у свою чергу, неможливо без міжкультурної
комунікації, а саме без умінь іншомовного
ділового спілкування в галузі медицини.
Мета навчання іноземної мови тривалий час
зводилася до розвитку усно-мовленнєвих
умінь на основі говоріння в умовах мовленнєвих ситуацій. У зв’язку з цим методичні
дослідження останнього десятиліття були
присвячені як проблемам вдосконалення
самих ситуацій, тобто наближення їх до
умов реально-мовленнєвої комунікації, так і
методам організації мовленнєвої діяльності
на їх основі. Все це, безумовно, сприяло підвищенню якості іншомовних мовленнєвих
умінь здобувачів вищої освіти.
Оскільки іноземна мова потрібна для забезпечення спілкування між європейцями. Саме
іншомовні контакти іноземною мовою між
людьми, які не є її носіями, але не мають
іншої спільної мови для комунікації, становлять найширшу сферу використання цього
міжнародного засобу спілкування як такого.
At the current stage of Ukraine's integration into
the world and European community, international
cultural and business relations of the Ukrainians with representatives of other countries are
receiving special attention; accordingly, in all
spheres of activity there is a growing need for
specialists who speak foreign languages and
can independently carry out business communication in a foreign language environment.
This fact leads to the intensification of foreign
language learning and teaching processes in
the interest of increased mobility, effective international communication, respect and tolerance
for cultural differences of representatives of different countries. Currently, a medical specialist
is required to speak a foreign language of his
specialty and to be able to communicate with
his colleagues from foreign countries. Setting
up professional communication does not limit
the level of foreign language proficiency, requiring knowledge of special medical terminology,
but also requires the ability to use it in a social
environment, which, in turn, is impossible without intercultural communication, without the skills
of foreign language business communication
in the field of medicine.
The goal of learning a foreign language was
reduced to the development of speaking skills
based on communicative situations. In this
regard, methodical studies of the last decade
were devoted both to the problems of improving the situations and bringing them closer to
the conditions of real-speech communication,
and to the methods of organizing speech activities based on them. All this contributed to the
improvement of the quality of foreign language
speaking skills of higher education seekers.
A foreign language is needed to ensure communication between Europeans. It is foreign language contact between people who are not its
native speakers, but who do not have another
common language for communication, that constitutes the widest sphere of use of this international means of communication.
