Abstract:
Розмірковуючи про «формування» освіченої людини (ОЛ) і потенціал інноваційної освіти, слід уникати спрощеного розуміння сутності цього процесу і нарешті зрозуміти, що формальне впровадження навіть найсучасніших «технологій» і різноманітних освітніх практик ще не забезпечує можливості її самоздійснення через осутнення і самогармонізацію сутнісних сил особистості дослідника інформаційних ресурсів, не гарантує набуття «людя́но-мірності/- вимірності» (тобто людя́ність як мету) і нормотворчого змісту цього процесу. Сучасне наукове знання дає людині моделі пояснення і визначень різноманітних явищ і процесів природного походження чи соціальнокультурного, але й значну кількість «інформаційного хаосу» і «невизначеностей». Саме тому пріоритетом освіти стає навчання алгоритмам дослідження інформаційних ресурсів, а також принципам розуміння природи випадковості, хаосу і невизначеності. Це означає перехід від моно-дисциплінарності до мульти-, між- і трансдисциплінарності освіти, яка до того ж має бути наповненою особистісним, ціннісно-смисловим контекстом антропокультурної складності (І. Доннікова), що не тільки робить освіту випереджальною щодо викликів суспільства, але й «пробуджуючою» створювальні сили людини і людства.
