Abstract:
У добу глибоких цивілізаційних криз, інформаційної перенасиченості та фрагментації культурних кодів особливої ваги набуває пошук мовних та духовних засобів відновлення цілісності людського буття. Латинська мова, яка протягом тисячоліть формувала інтелектуальний простір Європи, нині знову повертається як символ культурного відновлення та гуманітарного єднання. Вона не лише є історичною основою наукової та релігійної традиції Заходу, а й виступає своєрідним медіумом між минулим і сучасністю, сприяючи осмисленню витоків європейської ідентичності, надаючи важливе відчуття спадкоємністі з античною та середньовічною традиціями. Такий зв’язок із витоками сприяє зціленню від відчуття історичної розірваності.
