Language and identity: the interplay between first and second language identity in foreign language learning

Abstract

The paper explores the complex interplay between first language (L1) and second language (L2) identities in the process of foreign language learning, with a focus on Ukrainian learners of English. Drawing on sociocultural theory, poststructuralist theory of identity, and the concept of the multilingual subject, the study argues that language identity is not static but negotiated and dynamic. The first language identity shapes the interpretative frameworks and cultural lenses through which they understand L2, while L2 identity evolves as learners engage with new communicative norms, new cultural environment, and emotional experiences. Adapting to a foreign language environment often requires overcoming psychological barriers and being open to new cultural influences. Some individuals may resist integrating L2 cultural elements out of fear of losing their L1 identity, while others might distance themselves from their native culture to seek social mobility or assimilation. Ukrainian learners of English, navigating the linguistic space between Ukrainian and English, encounter moments of internal dialogue and cultural tension. Grammarbased misunderstandings, etiquette-based miscommunications, and cultural gaps exemplify the real-life consequences of divergent language identities. Through conscious engagement with L2 cultural contexts and identity reflection, learners may achieve greater language fluency in their learning. By recognizing the role of identity in language acquisition, both educators and learners can better navigate the emotional and social aspects of learning a foreign language, leading to more meaningful and effective educational outcomes. The paper advocates for pedagogical approaches that integrate language identity development and emotional awareness to enhance SLA outcomes.

Стаття досліджує складну взаємодію між першою мовною (L1) і другою мовною (L2) ідентичністю в процесі вивчення іноземної мови, акцентуючи увагу на вивченні англійської мови українцями. Спираючись на соціокультурну теорію, постструктуралістські теорії ідентичності та концепцію багатомовного суб’єкта, дослідження стверджує, що мовна ідентичність не є статичною, а узгодженою та динамічною. L1 формує рамки інтерпретації та культурне тло, через які сприймається L2, тоді як ідентичність L2 розвивається тоді, коли особистість взаємодіє з новими комунікативними нормами, культурним середовищем та емоційним досвідом. Адаптація до іншомовного середовища часто вимагає подолання психологічних бар’єрів і відкритості до нових культурних впливів. Деякі люди можуть чинити опір інтеграції культурних елементів L2 через страх втратити свою ідентичність L1, тоді як інші можуть дистанціюватися від рідної культури у пошуках соціальної мобільності чи асиміляції. Українці, які вивчають англійську, мігруючи у мовному просторі між рідною та англійською мовами, стикаються з моментами внутрішнього діалогу та культурної напруги. Непорозуміння, що виникають через відмінності у граматичній структурі двох мов, незнання норм спілкування та культурні лакуни, ілюструють реальні наслідки розбіжностей мовних ідентичностей. Через усвідомлене залучення до культурного контексту L2 і віддзеркалення L2 ідентичності можна досягти кращого оволодіння іноземною мовою. Визнаючи роль ідентичності в засвоєнні мови, як педагоги і учні можуть краще орієнтуватися в емоційних і соціальних аспектах вивчення іноземної мови, що сприяє більш значущим і ефективним результатам навчання. Педагогічні методики, які поєднують розвиток мовної ідентичності та емоційної обізнаності, є перспективними підходами в покращенні результатів SLA.