The paper explores the complex interplay
between first language (L1) and second
language (L2) identities in the process of foreign
language learning, with a focus on Ukrainian
learners of English. Drawing on sociocultural
theory, poststructuralist theory of identity, and
the concept of the multilingual subject, the study
argues that language identity is not static but
negotiated and dynamic. The first language
identity shapes the interpretative frameworks and
cultural lenses through which they understand
L2, while L2 identity evolves as learners engage
with new communicative norms, new cultural
environment, and emotional experiences.
Adapting to a foreign language environment
often requires overcoming psychological barriers
and being open to new cultural influences.
Some individuals may resist integrating L2
cultural elements out of fear of losing their L1
identity, while others might distance themselves
from their native culture to seek social mobility
or assimilation. Ukrainian learners of English,
navigating the linguistic space between
Ukrainian and English, encounter moments of
internal dialogue and cultural tension. Grammarbased misunderstandings, etiquette-based
miscommunications, and cultural gaps exemplify
the real-life consequences of divergent language
identities.
Through conscious engagement with L2 cultural
contexts and identity reflection, learners may
achieve greater language fluency in their learning.
By recognizing the role of identity in language
acquisition, both educators and learners can
better navigate the emotional and social aspects
of learning a foreign language, leading to more
meaningful and effective educational outcomes.
The paper advocates for pedagogical
approaches that integrate language identity
development and emotional awareness to
enhance SLA outcomes.
Стаття досліджує складну взаємодію між
першою мовною (L1) і другою мовною (L2)
ідентичністю в процесі вивчення іноземної
мови, акцентуючи увагу на вивченні англійської мови українцями. Спираючись на соціокультурну теорію, постструктуралістські
теорії ідентичності та концепцію багатомовного суб’єкта, дослідження стверджує,
що мовна ідентичність не є статичною,
а узгодженою та динамічною. L1 формує
рамки інтерпретації та культурне тло,
через які сприймається L2, тоді як ідентичність L2 розвивається тоді, коли особистість взаємодіє з новими комунікативними
нормами, культурним середовищем та емоційним досвідом.
Адаптація до іншомовного середовища
часто вимагає подолання психологічних
бар’єрів і відкритості до нових культурних
впливів. Деякі люди можуть чинити опір
інтеграції культурних елементів L2 через
страх втратити свою ідентичність L1,
тоді як інші можуть дистанціюватися від
рідної культури у пошуках соціальної мобільності чи асиміляції.
Українці, які вивчають англійську, мігруючи у
мовному просторі між рідною та англійською
мовами, стикаються з моментами внутрішнього діалогу та культурної напруги.
Непорозуміння, що виникають через відмінності у граматичній структурі двох мов,
незнання норм спілкування та культурні
лакуни, ілюструють реальні наслідки розбіжностей мовних ідентичностей. Через
усвідомлене залучення до культурного контексту L2 і віддзеркалення L2 ідентичності
можна досягти кращого оволодіння іноземною мовою.
Визнаючи роль ідентичності в засвоєнні
мови, як педагоги і учні можуть краще орієнтуватися в емоційних і соціальних аспектах вивчення іноземної мови, що сприяє
більш значущим і ефективним результатам
навчання. Педагогічні методики, які поєднують розвиток мовної ідентичності та емоційної обізнаності, є перспективними підходами в покращенні результатів SLA.
