Abstract:
Метою нашого дослідження є показати можливість застосування лінгвістичного структуралізму в аспекті синхронії та діахронії до суб’єктивного концепту «трансцендентального Его» Е. Гусерля. Новизною дослідження є поєднання лінгвістичного структуралізму і феноменології; знаходження суб’єктивістського контексту дослідження синхронії та діахронії; формування завдяки синхронії та діахронії понять «ретенціальна свідомість», «внутрішній час» «трансцендентального Его» Е. Гусерля. Актуальність дослідження полягає у необхідності знайти ключові підходи до розуміння історичної складової концепту «трансцендентальне Его» Е. Гусерля. Особливе значення мають поняття синхронії, діахронії, ретенції, трансцендентального Его» «внутрішнього часу». У процесі дослідження ми користуємося методами лінгвістичного та філософського структуралізму та феноменології Е. Гусерля. Спочатку ми згадаємо класичне викладення вказаних понять з лінгвістичного структуралізму.
