The purpose of the article is to comprehend the Husserlian model of constituting temporal modes through the ability of intentional "retentional-protentional" consciousness, as well as to clarify the possibility of interpreting its positions in the reconstruction of the concept of anthropic time. Theoretical basis. The theoretical framework of the research includes: 1) the interpretation of the phenomenological reflection of "time-consciousness" by E. Husserl in the context of solving the problem of phased-differentiation of this form of temporality; 2) the concept of anthropic time (V. Khanzhy). Originality. For the first time in the research literature, the possibilities of applying the ideas of Husserl to the reconstruction of the concept of anthropic time are considered through the interpretation of the phe-nomenological solution to the problem of temporality, proposed and specified in Husserl’s "time-consciousness" concept. Conclusions. According to Husserl, the structure of human time-consciousness is instantiated in three spheres of passivity: prerefleсtive cogito, embodiment, and intersubjectivity. Within the framework of the problem of phase differentiation of phenomenological time, an analysis of the potencies of consciousness in constituting the phases of time-consciousness, namely protentional and retentional potencies, has been proposed. In the context of the reconstruction of the concept of anthropic time, several aspects of Husserl’s model of time-consciousness have been interpreted, including the paradoxical reconciliation of two quasi-incompatible ideas: the idea of the vagueness of the boundaries between temporal modes and the thesis of the formal capacity of preserving temporal units within their respective temporal phases. The property of multilevel complexity in the system of human temporality ac-counts for the diversity in the relationship of unique temporal units based on formal and content-related criteria ('temporal matryoshka').
Мета. У статті передбачено осмислити гуссерлівську модель конституювання часових модусів через здатності інтенційованої "схопленням-з-тепер" свідомості, а також з’ясувати можливості інтерпретації її положень у реконструкції концепції антропного часу. Теоретичний базис. Підґрунтям дослідження є: 1) інтерпретація феноменологічної рефлексії "часу-свідомості" Е. Гуссерля в контексті розв’язання проблеми пофазової диференціації цієї форми темпоральності; 2) концепція антропного часу (В. Ханжи). Наукова новизна. Уперше в дослідницькій літературі через інтерпретацію феноменологічного розв’язання проблеми темпоральності, запропонованого та конкретизованого Гуссерлем у концепції "часу-свідомості", розглянуто можливості докладання ідей німецького філософа до реконструкції концепції антропного часу. Висновки. За Гуссерлем, структура людської свідомості часу втілюється в трьох сферах пасивності: передрефлексивному cogito, тілесності та інтерсуб’єктивності. У рамках проблеми пофазової диференціації феноменологічного часу запропоновано аналіз протенційних та антиципаційних потенцій свідомості у конституюванні фаз time-consciousness. У рамках реконструкції концепції антропного часу було інтерпретовано низку положень гуссерлівської моделі time-consciousness, зокрема щодо способу парадоксального узгодження двох квазі-несумісних ідей: положення про розмитість меж часових модусів та тези про формальну здатність збереження часовими одиницями своєї належності до відповідних темпоральних фаз. Властивість багаторівневої складності системи людської темпоральності обумовлює різноманітність співвідношення унікальних за формальними і змістовими критеріями темпоральних одиниць ("часова матрьошка").
