Воєнна хірургія та дослідження на воїнах АТО як чинник розвитку біомедичного та соціологічного конструктивизму: авторегенерація, клітинна інженерія

Abstract

Біомедичні дослідження, відкриття, які розроблено у межах воєнної хірургії, завдяки воїнам, через деякий час переходять у цивільну площину і мають особливу цінність для людства. Інноваційність біомедичних досліджень на війні має стовідсоткове підтвердження у подальшому повсякденному житті. Саме виключність обставин надає можливість для виправданого ризику та сміливість наважитися на такі дослідження, які іншим часом були недоступні для медиків та пацієнтів, що страждають. Воєнна хірургія в Україні має приклад видатного етико-медичного розвитку у релігійному та біомедичному напрямках. Це приклад колишнього студента київського медичного університету В.Ф. Войно-Ясенецького, який розробив три ключових відкриття для спочатку воєнної, а потім і цивільної хірургії. По-перше, це відкриття реґіонарної анестезії, по-друге, операція на пошкоджених суглобах, після якої суглоб зберігався і кінцівка не ампутувалася вище пошкодженого суглобу, а також зберігалася разом з суглобом, по-третє, це успішні операції з гнійної хірургії, що також має відношення до вогнепальних поранень.