У статті досліджено сутність та зміст поняття психологічного типу праворозуміння. Встановлено, що психологія людини інституційний чинник розвитку права. Розуміння впливу психологічних процесів та станів людей на формування та реалізацію права уможливлює створена психологічна теорія пізнання права. Праворозуміння типологізується на підставі сукупності однорідних засад одного порядку, що визначають специфічний підхід до розуміння змісту та сутності права. Зокрема, маркується цей феномен поняттям «психологічний» тоді, коли визначальним для відображення правового (загальнообов’язкового, повторюваного, соціально корисного тощо) у людській свідомості стає саме його спосіб – емоції, почуття, інтелект, воля і дух людини. Окремо узята або системно оцінена дія елементів психіки людини, її методологічної ролі у правопізнанні знаходиться в основі психологічного типу праворозуміння. Відповідно право виникає та діє як наслідок стимулювання потрібних і пригнічення шкідливих мотивів (імпульсів) у поведінці людини. Тоді обов’язковості нормам надає не стільки держава, скільки атрибутивно-імперативні переживання людей – психологічно-ментальні установки, переконання, воля адресатів і носіїв правових норм, їхні чуттєві, інтелектуальні та часом містичні інтуїтивні переживання. Генетично саме право, його структура та функціонування у суспільстві явища антропоморфні, детерміновані духовним світом людини.
The article reveals the essence and content of the
concept of the psychological type of legal thinking. It is
established that human psychology is an institutional
factor in the development of law. Legal institutes are
formed as a result of compulsory selection, influence
on people's habitual views, strengthening or changing
their spiritual positions inherited from the past. At the
same time, the usual way of legal thinking of people
tends to continue to exist indefinitely for a long time ....
This is a factor of social inertia, psychological inertia,
conservatism of law. The reorganization of the way of
thinking is always delayed, with the help of all other nonlegal social institutions, and only when it is forced by a
situation that makes the views adopted on the right to be
unfit.
Understanding the influence of psychological processes
and states of people on the formation and implementation
of law makes possible the psychological theory of
knowledge of law. Law understanding is typologized on the
basis of a set of homogeneous bases of one order, defining
a specific approach to understanding the content and
essence of law. In particular, this phenomenon is labeled
by the concept of “psychological” when the decisive factor
for displaying the legal (obligatory, repetitive, socially
useful, etc.) in the consciousness is precisely his method -
emotions, feelings, intelligence, will and spirit of a person.
Separately taken or systemically evaluated action of the
elements of the human psyche, its methodological role in
legal knowledge is the basis of the psychological type of
legal understanding. It is emphasized that in general, the
spontaneous, unsystematized and most widespread form
of awareness of the law, which in one way or another is
inherent in all subjects and may arise in relation to any
legal phenomenon. Mental manifestations of dynamic and
constant are supplemented by static elements - images,
representations and other results of these processes of
awareness, in particular rights.
Summed up that the law arises and acts as a
consequence of the stimulation of the necessary and
the oppression of harmful motives (impulses) in human
behavior. Then the obligation of norms is provided not
so much by the state as by attributive and imperative
experiences of people - psychologically mental attitudes,
beliefs, the will of addressees and carriers of legal norms,
their sensual, intellectual and sometimes mystical
intuitive experiences. Genetically, the law, its structure
and the functioning of anthropomorphic phenomena in
society, are determined by the spiritual world of man.
В статье исследовано сущность и содержание поня- тия психологического типа правопонимания. Установлено, что психология человека институциональный
фактор развития права. Понимание влияния психологических процессов и состояний людей на формирование и реализацию права делает возможным психологическая теория познания права. Правопонимание
типологизируется на основании совокупности однородных основ одного порядка, определяющих специфический подход к осмыслению содержания и сущности
права. В частности, маркируется этот феномен понятием «психологический» тогда, когда определяющим
для отображения правового (общеобязательного, повторяющегося, социально полезного и т.д.) в сознании
становится именно его способ - эмоции, чувства, интеллект, воля и дух человека. Отдельно взятая или систем- но оценённое действие элементов психики человека, его методологическая роль в правопознании находится в основе психологического типа правопонимания.
Соответственно право возникает и действует как следствие стимулирования нужных и угнетение вредных
мотивов (импульсов) в поведении человека. Тогда обязательность норм обеспечивает не столько государство,
сколько атрибутивно-императивные переживания людей – психологически ментальные установки, убеждения, воля адресатов и носителей правовых норм, их
чувственные, интеллектуальные и иногда мистические
интуитивные переживания. Генетически же право, его
структура и функционирование в обществе явления
антропоморфные, детерминированы духовным миром
человека.
