Сутність та зміст поняття психологічного типу праворозуміння

Abstract

У статті досліджено сутність та зміст поняття психологічного типу праворозуміння. Встановлено, що психологія людини інституційний чинник розвитку права. Розуміння впливу психологічних процесів та станів людей на формування та реалізацію права уможливлює створена психологічна теорія пізнання права. Праворозуміння типологізується на підставі сукупності однорідних засад одного порядку, що визначають специфічний підхід до розуміння змісту та сутності права. Зокрема, маркується цей феномен поняттям «психологічний» тоді, коли визначальним для відображення правового (загальнообов’язкового, повторюваного, соціально корисного тощо) у людській свідомості стає саме його спосіб – емоції, почуття, інтелект, воля і дух людини. Окремо узята або системно оцінена дія елементів психіки людини, її методологічної ролі у правопізнанні знаходиться в основі психологічного типу праворозуміння. Відповідно право виникає та діє як наслідок стимулювання потрібних і пригнічення шкідливих мотивів (імпульсів) у поведінці людини. Тоді обов’язковості нормам надає не стільки держава, скільки атрибутивно-імперативні переживання людей – психологічно-ментальні установки, переконання, воля адресатів і носіїв правових норм, їхні чуттєві, інтелектуальні та часом містичні інтуїтивні переживання. Генетично саме право, його структура та функціонування у суспільстві явища антропоморфні, детерміновані духовним світом людини.

The article reveals the essence and content of the concept of the psychological type of legal thinking. It is established that human psychology is an institutional factor in the development of law. Legal institutes are formed as a result of compulsory selection, influence on people's habitual views, strengthening or changing their spiritual positions inherited from the past. At the same time, the usual way of legal thinking of people tends to continue to exist indefinitely for a long time .... This is a factor of social inertia, psychological inertia, conservatism of law. The reorganization of the way of thinking is always delayed, with the help of all other nonlegal social institutions, and only when it is forced by a situation that makes the views adopted on the right to be unfit. Understanding the influence of psychological processes and states of people on the formation and implementation of law makes possible the psychological theory of knowledge of law. Law understanding is typologized on the basis of a set of homogeneous bases of one order, defining a specific approach to understanding the content and essence of law. In particular, this phenomenon is labeled by the concept of “psychological” when the decisive factor for displaying the legal (obligatory, repetitive, socially useful, etc.) in the consciousness is precisely his method - emotions, feelings, intelligence, will and spirit of a person. Separately taken or systemically evaluated action of the elements of the human psyche, its methodological role in legal knowledge is the basis of the psychological type of legal understanding. It is emphasized that in general, the spontaneous, unsystematized and most widespread form of awareness of the law, which in one way or another is inherent in all subjects and may arise in relation to any legal phenomenon. Mental manifestations of dynamic and constant are supplemented by static elements - images, representations and other results of these processes of awareness, in particular rights. Summed up that the law arises and acts as a consequence of the stimulation of the necessary and the oppression of harmful motives (impulses) in human behavior. Then the obligation of norms is provided not so much by the state as by attributive and imperative experiences of people - psychologically mental attitudes, beliefs, the will of addressees and carriers of legal norms, their sensual, intellectual and sometimes mystical intuitive experiences. Genetically, the law, its structure and the functioning of anthropomorphic phenomena in society, are determined by the spiritual world of man.

В статье исследовано сущность и содержание поня- тия психологического типа правопонимания. Установлено, что психология человека институциональный фактор развития права. Понимание влияния психологических процессов и состояний людей на формирование и реализацию права делает возможным психологическая теория познания права. Правопонимание типологизируется на основании совокупности однородных основ одного порядка, определяющих специфический подход к осмыслению содержания и сущности права. В частности, маркируется этот феномен понятием «психологический» тогда, когда определяющим для отображения правового (общеобязательного, повторяющегося, социально полезного и т.д.) в сознании становится именно его способ - эмоции, чувства, интеллект, воля и дух человека. Отдельно взятая или систем- но оценённое действие элементов психики человека, его методологическая роль в правопознании находится в основе психологического типа правопонимания. Соответственно право возникает и действует как следствие стимулирования нужных и угнетение вредных мотивов (импульсов) в поведении человека. Тогда обязательность норм обеспечивает не столько государство, сколько атрибутивно-императивные переживания людей – психологически ментальные установки, убеждения, воля адресатов и носителей правовых норм, их чувственные, интеллектуальные и иногда мистические интуитивные переживания. Генетически же право, его структура и функционирование в обществе явления антропоморфные, детерминированы духовным миром человека.