Короткий опис (реферат):
Вступ. Особливістю інтраабдомінального спайкоутворення є висока
розповсюдженість захворювання, що зберігається протягом багатьох років,
незважаючи на сучасні досягнення медицини та рекомендовані методи
профілактики спайок. Значення даної проблеми зростає також у зв'язку зі
збільшенням числа й обсягу операцій на органах черевної порожнини,
летальністю, яка при цій патології в дітей за сучасним даними досягає 12 %.
Необхідно зазначити, що до 60 % усіх релапаротомій у дитячому віці
виконується із приводу гострої спайкової кишкової непрохідності.
Відповідно, одним з найважливіших напрямків досліджень по проблемі
спайкоутворення в черевній порожнині, поряд з розробкою сучасних принципів
діагностики й лікування, є вивчення особливостей перебігу захворювання для
можливості прогнозування й профілактики цього ускладнення.
Матеріал та методи. Нами проведено аналіз особливостей виникнення та
клінічного перебігу захворювання у 89 дітей з післяопераційною спайковою
кишковою непрохідністю (СКН). Хлопчиків у цій групі було 52 (58,4 %),
дівчаток – 37 (41,6 %). Переважали діти старше 3 років (62; 69,7 %).
Ґрунтуючись на відомих класифікаціях та виходячи з патогенезу
перитонеальних зрощень, ми розділяли післяопераційну СКН за строками
виникнення після операції на ранню (протягом 4 тижнів) та пізню (після 1 місяця
від первинного втручання).
Результати та їх обговорення. У наших хворих рання СКН (РСКН) на
першому тижні після втручання виникала на тлі парезу кишечнику – рання
спайково-паретична (РСпКН); на другому тижні – рання спайково-обтураційна
(РСоКН); надалі – рання спайково-відстрочена (РСвКН) кишкова непрохідність.
