Особливості клінічного перебігу спайкової кишкової непрохідності у дітей

Abstract

Вступ. Особливістю інтраабдомінального спайкоутворення є висока розповсюдженість захворювання, що зберігається протягом багатьох років, незважаючи на сучасні досягнення медицини та рекомендовані методи профілактики спайок. Значення даної проблеми зростає також у зв'язку зі збільшенням числа й обсягу операцій на органах черевної порожнини, летальністю, яка при цій патології в дітей за сучасним даними досягає 12 %. Необхідно зазначити, що до 60 % усіх релапаротомій у дитячому віці виконується із приводу гострої спайкової кишкової непрохідності. Відповідно, одним з найважливіших напрямків досліджень по проблемі спайкоутворення в черевній порожнині, поряд з розробкою сучасних принципів діагностики й лікування, є вивчення особливостей перебігу захворювання для можливості прогнозування й профілактики цього ускладнення. Матеріал та методи. Нами проведено аналіз особливостей виникнення та клінічного перебігу захворювання у 89 дітей з післяопераційною спайковою кишковою непрохідністю (СКН). Хлопчиків у цій групі було 52 (58,4 %), дівчаток – 37 (41,6 %). Переважали діти старше 3 років (62; 69,7 %). Ґрунтуючись на відомих класифікаціях та виходячи з патогенезу перитонеальних зрощень, ми розділяли післяопераційну СКН за строками виникнення після операції на ранню (протягом 4 тижнів) та пізню (після 1 місяця від первинного втручання). Результати та їх обговорення. У наших хворих рання СКН (РСКН) на першому тижні після втручання виникала на тлі парезу кишечнику – рання спайково-паретична (РСпКН); на другому тижні – рання спайково-обтураційна (РСоКН); надалі – рання спайково-відстрочена (РСвКН) кишкова непрохідність.