Досліджуються законодавчі та підзаконні акти з питань ліцензування діяльності у сфері охорони здоров’я. Розглянуто поняття ліцензування, яке є неоднозначним. Вказується, що ліцензуванню підлягає медична діяльність, медична практика та визначені їх види. Підкреслюється значущість МОЗ України як єдиного органу ліцензування, який може перевіряти дотримання ліцензіатом Ліцензійних умов із медичної практики. Вказується на створення позитивної законодавчої основи ліцензування, яка, однак, потребує значного удосконалення з питань усунення надмірної регламентації та бюрократизації, внутрішніх протиріч, що ускладнює процедуру ліцензування. Висловлюються пропозиції щодо не тільки узгодження нормативно-правових актів за своїм змістом та вимогами до суб’єктів ліцензійної діяльності, а й водночас розробки єдиного правового документа
про зайняття такою діяльністю та його відповідність міжнародним стандартам.
Legislation and regulations on licensing activities in the field of health are being studied. The notion of licensing is considered, which is ambiguous. It is specified that licensing is subject to medical activity, medical practice and their identified types. Emphasizes the importance of the Ministry of Health of Ukraine as the only licensing body that can verify compliance by the licensee with the Licensing Terms of Medical Practice. It points to the creation of a positive legislative framework for licensing, which, however, requires significant improvements in eliminating excessive regulation and bureaucratization, internal contradictions, which complicates the licensing process. Proposals are made not only on the harmonization of normative legal acts in their content and requirements to the subjects of licensing activity, but also at the same time, the development of a single legal document for engaging in such activities and their compliance with international standards.
Исследуются законодательные и подзаконные акты по вопросам лицензирования в сфере охраны здоровья. Рассмотрено понятие лицензирования, которое определяется неоднаково. Указывается, что лицензированию подлежит медицинская деятельности, медицинская практика, определены их виды. Подчеркивается значимость МОЗ Украины как единого органа лицензирования, который может осуществлять проверку исполнения лецензиатом Лецинзионных условий медицинской практики. Указывается на создание позитивной законодательной основы лицензирования, которая требует значительного усовершенствования по вопросам устранения чрезмерной регламентации и бюрократизации, внутренних разногласий, что усложняет процедуру лицензирования. Высказываются предложения не только о согласовании нормативно-правовых актов по содержанию и требованиям к субъектам лицензионной деятельности, но и одновременно разработки единого правового документа о занятии такой деятельностью и его соответствии международным стандартам.
