У статті представлені результати теоретичного та емпіричного дослідження, самореалізації особистості як форми її самоорганізації в контексті постнеклассики. Аналіз результатів дослідження дозволив розглядати розвиток особистості – відкритою самоорганізуючу системи як перехід від одного відносно стійкого стану до іншого, показавши, що кожному рівню самореалізації відповідає певний рівень просторово-часової організації особистості. Ускладнення якої супроводжується зміною рівня самореалізації, стає умовою перехода з рівня репродуктивної реалізації особистості на рівень її творчої самореалізації.
The article presents the results of theoretical and empirical research as a form of self-identity in the context of its self postneklassiki. Analysis of the results of the study will allow to consider personal development - an open self-organizing system / environment as a transition from one relatively stable state to another, showing that each level corresponds to a certain level of selfrealization of spatial - temporal organization of personality. Complications which is accompanied by changes in the level / type of self-realization, becomes a condition for the transition from the level of the individual to the implementation of the reproductive level of creative selfrealization.
В статье представлены результаты теоретического и эмпирического исследования, самореализации личности как формы ее самоорганизации в контексте постнеклассики. Анализ результатов исследования позволил рассматривать развитие личности – открытой самоорганизующейся системы как переход от одного относительно устойчивого состояния к другому, показав, что каждому уровню самореализации соответствует определенный уровень пространственно-временной организации личности. Усложнение которой сопровождается изменением уровня/типа самореализации, становится условием перехода с уровня репродуктивной реализации личности на уровень ее творческой самореализации.
