У статті проаналізовано чинники, що сприяють виявленню створювального потенціалу знання в освіті. Методологічні підходи представлені базовими положеннями філософії культури, теорії складності та теорії самоорганізації. Створювальне знання визначено як ціннісно-орієнтоване знання, спрямоване на самореалізацію людини в складному світі. Досліджено культурно-антропологічні та культурно-психологічні аспекти мультидисциплінарних освітніх практик. Створювальність знання розуміється як об’єднання знання й культурних практик. В контексті культури знання включається в процес виробництва цінностей та смислів людського існування, допомагає досягти стану розуміння. Його призначення полягає в тому, щоби допомогти людині навчитися узгоджувати різні соціокультурні практики й стратегії життєдіяльності, знімати їх агресивність, свідомо й продуктивно діяти в ситуації невизначеності та зростаючих ризиків. В освіті важливим критерієм створювальності знання є набуття людиною навичок вчитися протягом усього життя, освоювати нові професії та види діяльності, тобто трансфесіоналізм. Це потребує врахування індивідуально-психологічних особливостей учнів, вибору відповідних методик навчання й викладання. У зв’язку з цим зростає значення культурно-психологічних практик, психологічної грамотності вчителів та учнів. Створювальність знання передбачає також персоніфіковану позицію викладача-дослідника. Викладач несе відповідальність за організацію знання в системі освіти, виступає в ролі медіатора, який подає наукове знання в доступних для учнів культурних формах. В сучасній освіті викладач сам стає учнем, засвоюючи нову інформацію та новітні освітні технології, перетворюючи мультидисциплінарний освітній контент на цілісний комунікативний простір. Основний висновок полягає в тому, що знання стає створювальним, якщо використовується в життєтворчості людини та професійній самореалізації як її складовій. Обґрунтовано, що досягнення органічної єдності знання й людського життя є можливим за орієнтації сучасної освіти на підготовку трансфесіоналів.
The article analyzes the factors that contribute to the identification of the creative potential of knowledge in education. The methodological approaches are represented by the principal ideas of philosophy of culture, complexity theory and theory of self-organization. Co-generative knowledge is defined as a value-oriented knowledge aimed at the self-realization of human in a complex world. There are investigated
cultural-anthropological and cultural-psychological aspects of multidisciplinary educational practices. Creativity involves the combination of knowledge and cultural practices. In the context of culture, knowledge is included in the process of production of values and meanings of human existence, helps to achieve a state of understanding. Its purpose is to coordinate various socio-cultural practices and strategies
of life, remove their aggressiveness, consciously and productively act in a situation of uncertainty and growing risks. An important criterion for the co-generative knowledge in education is the acquisition by person of the skills to learn throughout life, to master new professions and activities, that is transfessionalism. This needs to take into account the individual and psychological features of students, the choice of relevant
teaching and training. The importance of cultural and psychological practices in education, the achievement of psychological literacy of teachers and students is growing. The co-generative knowledge presupposes a personified position of the teacher-researcher. The teacher is responsible for organizing knowledge in the education system, acting as a mediator, who presents scientific knowledge in accessible cultural forms
for students. In modern education, the teacher becomes a student, learning new information and the latest educational technologies, transforming multidisciplinary educational content into a coherent communicative space. The main conclusion is that knowledge becomes co-generative if it is used in the life-creation of a person and professional self-realization as its component. It is substantiated that the achievement of an organic unity of knowledge and human life is possible with the orientation of modern education on the training of transfessionals.
