В статті представлені результати теоретичного та емпіричного дослідження самореалізації дослідника. Була зроблена спроба типізувати науковців – медиків з урахуванням професійної спрямованості особистості дослідника. Отримані результати дозволили стверджувати про необхідність переосмислення ролі науки і дослідницької діяльності в житті сучасної людини взагалі, зокрема цілей ї задач аспірантурі і докторантури, поставити питання про спеціалізацію підготовки сучасних наукових кадрів з урахуванням професійних пріоритетів суб’єктів науково – дослідницької діяльності та психологічних резервів самореалізації особистості дослідника(наприклад, дослідник – практик, дослідник – викладач, науковий керівник, адміністратор освітнього (лікувального) закладу тощо), а також про необхідність психологічного супроводу саморозвитку спеціалістів і науковців – медиків та створення умов щодо самореалізації особистості дослідника в умовах вищої освіти.
In the article the results of theoretical and empirical investigation of a researcher’s self-realization are represented. It was made an
attempt of classification of scientist-physicians considering the professional orientation of personality of a researcher. The obtained results allow to state the necessity of rethinking the role of science and research activities in the life of a modern man in general and in particular, the aims and objectives of PhD and Doctorate, to raise the question of specialization of training of modern scientific staff taking
into consideration professional priorities of subjects of the research activity and psychological reserve of self-realization of researcher’s
personality (eg, practitioner, teacher, scientific director, administrator of educational (medical) institutions, and so on, and the need for
psychological support of specialists’ and scientist-physician’s self-development and the creation of conditions for self-realization of the
researcher’s personality in conditions of higher education.
