Незважаючи на значну кількість експериментальних та клінічних досліджень щодо вдосконалення методів лікування пієлонефриту та супутнього йому цукрового діабету (ЦД), означені нозоформи за темпами приросту серед основних причин летальності посідають відпо-відно друге та третє місця. Так, за останні 10 років кількість летальних випадків від хронічних захворювань нирок у світі зросла на 82,0%, від ЦД – на 93,0%. Відомо, що безперечним критерієм хронізації перебігу пієлонефриту є ступінь ушкодження тубулоінтерстиціальної тканини нирок. Одним із факторів несприятливого перебігу гострого пієлонефриту (ГП) є зростання рівня b-2-мікроглобуліну (b2-МГ) у крові та сечі хворих. Підвищення концентрації сивороткового b2-МГ відбувається при субклінічному порушенні функції нирок на рівні клубочків, а зростання вмісту пептиду в сечі свідчить про появу тубулярних уражень. Наводяться дані про те, що b2-МГ є сприйнятливим до модифікації з утворенням кінцевого продукту глікації, спроможного виявити цитотоксичну дію. У сучасній літературі представлені дані, які свідчать про можливість використання b-2-мікроглобуліну як ефективного діагностичного біомаркера при діабетичних ниркових ускладненнях порівняно з визначенням вмісту креатиніну та азоту в плазмі крові. З огляду на вищенаведене, подальше до-слідження патогенетичних особливостей розвитку запальних захворювань нирок на тлі супутнього ЦД, з метою вивчення можливостей коригуючого лікувального впливу є актуальним завданням сучасної урологічної науки. Мета дослідження: вивчити динаміку вмісту b2-МГ в плазмі крові та сечі щурів в умовах медикаментозного впливу при експериментальному пієлонефриті та супутньому цукровому діабеті.
An indisputable criterion for the chronicity of pyelonephritis is damage to the tubulointerstitial tissue of the kidneys. One of the factors of the adverse course of pyelonephritis is an increase in the level of β-2 microglobulin in the blood and urine of patients. An increase in the concentration of serum β2-MG occurs with impaired renal function at the glomerular level, and an increase in the content of the peptide in the urine indicates tubular lesions. Therefore, studies of the pathogenetic features of the development of inflammatory kidney diseases against the background of concomitant diabetes mellitus in order to study the corrective effect of drugs with the metabolism of the corrective effect is an urgent task. The obtained data on changes in the content of β-2-Microglobulin indicate the important role of concomitant type II diabetes mellitus, and to a greater extent type I in the development of tubulointerstitial lesions in acute pyelonephritis in rats. Etiopathogenetic drug correction, significantly contributed to the development of a tendency to normalize the level of β-2-Microglobulin in the body of animals with acute pyelonephritis with concomitant diabetes mellitus type I and II, it was noted a possible decrease in type I diabetes in blood plasma by 35, 4 % in urine by 38.7%, with type II diabetes in blood plasma by 39.0% and in urine by 41.4% in relation to the group with etiotropic drug exposure.
Бесспорным критерием хронизации пиелонефрита являются повреждения тубулоинтерстициальных тканей почек. Одним из факторов неблагоприятного течения пиелонефрита – это рост уровня β-2-микроглобулина в крови и моче больных. Рост концентрации сывороточного β2-МГ происходит при нарушении функции почек на уровне клубочков, а повышение содержания пептида в моче свидетельствует о тубулярных поражениях. Поэтому исследования патогенетических особенностей развития воспалительных заболеваний почек на фоне сопутствующего сахарного диабета с целью изучения коррегирующего воздействия препаратов с метаболизм корректирующим действием является актуальной задачей.
