В статті розглядається біполярність концепту ноосфери на прикладі ідей послідовників В.І. Вернадського. Ідея «біохімічної речовини», що пронизує біосферу Землі, є енергією з біполярним зарядом: з одного боку, це енергія без жодної моральної ознаки, що здатна заразити натовп-юрбу, імморальна і називається пасіонарністю, з іншого – біосфера Землі має антиентропійний склад і здатна самостійно запобігати стохастичності етногенезу. Нооетика має гармонізувати душу, дух, тіло та поєднати розум з вірою, що є давньою філософською проблемою, а також метою нооетики. Біполярність біосфери та ноосфери загалом полягає в констатації того факту, що існують пасіонарії, які задля здійснення своєї мети або ідеї нехтують своїм життям та життям інших людей, та водночас поряд існують нооетичні люди, для яких жодна ідея або мета не варта життя людини, тобто життя як таке є найвищою цінністю нооетичної людини. Історія розвитку концепції В.І. Вернадського у працях його ідейних послідовників розподіляється на дві гілки: біосфера, з якої виходить біоетика, та ноосфера, з якої виходить нооетика. Поняття біосфери включає в себе не тільки етичну, життєзберігаючу складову, про що свідчить характеристика поверхні Землі як «ентропійної», але й той життєорганізуючий заряд енергії, що має імморальну характеристику, екстремальну, є також відхиленням від видової норми людства і називається пасіонарністю. Водночас в процесі розробки ідеї пасіонарності Л.М. Гумільов розшифровував концепцію ноосфери, і його тлумачення її «віддзеркалюючих» властивостей щодо думок та досліджень людства в цілому та в тому числі вчених дало можливість нестримну спрагу до вчених експериментів, досягнення вчених цілей будь-якою ціною виділити так звану групу вчених-пасіонаріїв, що також є імморальними у своєму захопленні метою вченої сенсації, прогресу. Але потім, згідно з ідеями Л.М. Гумільова та філософа-постмодерніста Славоя Жижека, відбувається «повернення» всіх негативних учених розробок самим ученим, тому що «віддзеркалюючі» здібності ноосфери притаманні їй як речі-у-собі, тобто впливу з боку вчених ноосфера
не піддається.
In the article creative potential of concept of noosphere is examined in bipolarity of ideas of in «absentia» students of V. Vernadskyi. An idea of «biochemical substance» that pierces the biosphere of Earth is energy with a bipolar charge: from one side, it is energy without any moral sign that is able to infect crowd-crowd, immoral and named passionaire, from other – the biosphere of Earth has antientropy composition, must harmonize the soul, spirit, body and connect a mind with a faith, that is an old philosophical problem, and also aim of nooethics. Bipolarity of noosphere consists in establishments of that fact, that exist passionairs that for the sake of realization of the aim or idea ignore the life and life of other people, and at the same time alongside there are nooethics people for that not a single idea or aim deserves life of man, id est life as such is the greatest value of nooethics man. History of development of conception of V. Vernadskyi in labours of him ideological followers distributed on two branches: biosphere, bioethics, and noosphere from that will nurse nooethics, goes out that. The concept of biosphere includes for itself not only an ethic, constituent, to what description of terrene of testifies «entropy», but also that a charge of energy, that has immoral description, extreme, is also deviation from the specific norm of humanity and named passionaire.
At the same time in the process of development of idea of passionaire of L.N. Gumilev decrypted conception of noosphere, and his interpretation her «smooth surface» properties in relation to ideas and researches of humanity on the whole and including gave scientists possibility unrestrained thirst to the scientists of experiments, achievement of scientists of aims by any price to distinguish the so-called group of вченихпасіонаріїв, that also імморальними in the fascination the aim of scientific sensation, progress.
