Постнеклассическая модель самореализации ученого-медика

Abstract

В статье изложены результаты эмпирического исследования самореализации ученого-медика. Предложена трехфакторная модель самореализации ученого-медика. В качестве индикаторов психологического резерва самореализации личности респондентов данной группы были выделены: фазы (самоактуализизация-кризис), форма (профессиональное самоопределение–стремление к свободе и независимости) и стадия (самопринятие и синергичность-самоизменение и сензитивность) данного процесса. Полученные результаты позволяют рассматривать психологический резерв самореализации личности-исследователя информационных ресурсов как синергийный эффект «схождения» систем «человек-мир» на разных уровнях (природном, социальном, профессиональном, культурном, при организации жизни в целом), результат согласования кумулятивных и диссипативных процессов самоорганизации бытия и/или становления личности ученогомедика как открытой нелинейной системы/среды (ставшего целого и становящейся целостности); интегральный показатель устойчивости и вариативности ее самореализации, уровня социально-психологической зрелости и направленности трансформаций, их конструктивности–деструктивности, направленности на развитие-реализацию, субъектное самоопределение или свободное самовыражение.

У статті представлені результати емпіричного дослідження психологічного резерву самореалізації ученого-медика.Була запропонована трьохфакторна модель самореалізації ученого-медика. В якості індикаторів психологічного резерву самореалізації особистості дослідника як відкритої нелінійної системи/ середовища було розглянуто: фазу (самоактуалізація–криза), форму (професійне самовизначення-прагнення до свободи і незалежності) і стадію (самоприняття і синергічність-самозміна і сензитивність). При цьому показниками психологічного резерву особистості вченого-медика були визначені: спрямованість особистості дослідника інформаційних ресурсів, її соціально-психологічну зрілість та відкритість новому досвіду і готовність до змін, що впливають на тип і стратегії самореалізації взагалі.

The main goal of article is to analyze results of theoretical and empirical research of psychological reserve medical scientist self-fulfillment in the logic of postnonclassic methodology. The article presents the results of a study 29t graduate of the Odessa Medical University.Conversation, observation and battery of standardized techniques are used as empirical methods.For mathematical data processing author used statistical program SPSS v.21.64 and factor analysis.Àccording to results of empirical research threefactor model of psychological reserve medical scientist self-fulfillment is proposed. Model consists of individual psychological space factor, which determines the type or phase of self-fulfillment, personality openness factor that determines the form of self-fulfillment, coherence preservation and destruction trends factor, which determines the stage of self-fulfillment. Factor poles provisionally designated as «stability reserve» and «reserve of variability». Special attention is given to the complexity of systemic organization of medical-researcher personality in the context of a dynamic harmony cumulative and dissipative processes, orientation, openness and complexity of systemic organization of medical-researcher personality is proposed as a psychological self-identity reserve indicators.Conclusions are drawn on promising direction to explore the potential reserve and resource reserve of researcher personality.