Досліджується правовий статус органів державної влади у сфері охорони здоров’я, у тому числі спеціального уповноваженого органу (МОЗ) та місцевих органів влади – місцевої адміністрації і органів місцевого самоврядування. Визначаються недоліки та прорахунки вказаної діяльності, серед яких – недостатня ефективність адміністрування надання медичних послуг та охорони здоров’я в умовах реформування медичної галузі. Пропонуються шляхи удосконалення системи охорони здоров’я, у тому числі підвищення рівня взаємодії суб’єктів охорони здоров’я, насамперед на місцевому рівні.
The legal status of public authorities in the field of healthcare, including the special authorized body (MOH) and local authorities – the local administration and local self-government bodies, is investigated. The deficiencies and miscalculations of the indicated activity are identified, among them the insufficient efficiency of administering the provision of medical services and health care in the context of the reform of the medical sector. The ways of improvement of the health care system are offered, including the increase of the level of interaction of the subjects of health protection, especially on the local level.
Исследуется правовой статус органов государственной власти в сфере здравоохранения, в том числе специального уполномоченного органа (МЗ) и местных органов власти – местной администрации и органов местного самоуправления. Определяются недостатки и просчеты указанной деятельности, среди которых – недостаточная эффективность администрирования предоставления медицинских услуг и здравоохранения в условиях реформирования медицинской отрасли. Предлагаются пути совершенствования системы здравоохранения, в том числе повышение уровня взаимодействия субъектов здравоохранения, прежде всего на местном уровне.
