В експериментальних і клінічних умовах досліджені методи визначення об’єму крововтрати, а саме їх об’єктивність. На сьогодні найшироковживаними в клінічній практиці є формульні методи (за
Альговером, за гематокриним числом). В експериментальних умовах була відтворена модель травматичної ампутації нижньої кінцівки. Рівень крововтрати за формульними методами не відповідав рівням фактичної крововтрати на різних стадіях у межах від –11,1 до + 41,2%. Клінічне обстеження хворих на виразкову хворобу 12-палої кишки, хронічну і неуточнену з кровотечею (К 26,4), показало, що розрахунки формульними методами були не інформативними у 7,8–38,5% пацієнтів. Причому, протягом 12 годин інфузійної терапії
кількість хворих зросла у групі з субкомпенсованим геморагічним шоком від 53,8 до 69,2%. При виписуванні у 46,1% хворих не було стабілізовані гематологічні показники. Вважаємо, що сучасна тактика, застосовувана в клініці, не задовольняє потреби діагностичної бази при гострих кровотечах, оскільки вони патофизиологически грунтуються не лише на гематологічних показниках. Нами запропоновано в майбутньому базувати
діагностичну тактику, патофізіологічн обгрунтовану, на кількісних змінах згортальної системи крові.
The experimental and clinical conditions were studied methods for determining the volume of blood
loss, namely their objectivity. Today, the most widely used in clinical practice is definable methods (for
Algover, Moreau, against hematocrit at Libov et al.). Travmatic model has been replicated in experimental
conditions. The level of blood loss, according to formulary methods did not meet the level of actual blood
loss at different stages in the range of -11.1 to +41.2%. In a clinical study examined 12 patients with peptic ulcer, duodenal ulcer, chronic and unspecified bleeding. It was obtained conclusion that formulaic calculation
methods were not informative in the 7.8 to 38.5% of the patients. Moreover, during the 12.00 infusion
therapy increased the number of patients in the group with subcompensated hemorrhagic shock from 53.8
to 69.2%. And at discharge of patients in 46.1% of patients were not stabilized hematology. Current
strategy, which is used in the clinic, does not meet the diagnostic needs of framework for acute bleeding,
because they are based on pathophysiological haematological indices. We offer in the future to base
diagnostic tactics pathophysiological grounded on quantitative changes of blood coagulation.
В экспериментальных и клинических условиях исследованы методы определения объема кровопотери, а именно их объективность. На сегодняшний день наиболее широко употребляемые в клинической практике является формульные методы (по
Альговеру, по гематокричному числу). В экспериментальных условиях была воспроизведена модель травматической ампутации нижней конечности. Уровень кровопотери по формульным методам не отвечал уровням фактической кровопотери на разных стадиях в пределах от -11,1 до + 41,2%. Клиническое обследование больных язвенной болезнью 12-перстной кишки, хронической и неуточненной с кровотечением, показало, что расчеты объема кровопотерь формульными методами были не информативными у 7,8–38,5% пациентов. Причем в течение 12 часов инфузионной терапии
количество больных выросло в группе с субкомпенсированным геморрагическим шоком от 53,8 до 69,2%. При выписке у 46,1 % больных не были стабилизированны гематологические показатели. Считаем, что современная тактика, применяемая в клинике, не удовлетворяет потребности диагностической базы при острых кровотечениях, поскольку они патофизиологически основываются не только на гематологических показателях. Предложено в будущем базировать диагностическую, патофизиологически обоснованную тактику на количественных изменениях свертывающей системы крови.