Целью статьи является осмысление модели теодицеи (включающей в себя в качестве дочерней концепцию космодицеи) Г. В. Лейбница в контексте ее предпосылочной роли по отношению к кантианской модели антроподицеи. Методологическими основаниями исследования выступают: 1) принцип историзма – а) при выявлении эпохального контекста, подготовившего лейбницевскую концепцию, б) при обосновании взаимосвязи моделей Лейбница (теокосмодицея) и И. Канта (антроподицея); 2) проблемно-концептуальное моделирование – при реконструкции лейбницевского способа постановки и решения проблемы бого- и мирооправдания.
Метою статті є осмислення моделі теодицеї (що включає в себе як дочірню концепцію космодицеї) Г. В. Ляйбніца в контексті її передумовної ролі щодо кантіанської моделі антроподицеї. Методологічними підставами дослідження виступають: 1) принцип історизму – а) при виявленні епохального контексту, що підготував ляйбніцівську концепцію, б) при обґрунтуванні взаємозв'язку моделей Ляйбніца (теокосмодицея) та І. Канта (антроподицея); 2) проблемно-концептуальне моделювання – при реконструкції ляйбніцівського способу постановки та вирішення проблеми бого- і світовиправдання.
The aim of the article is to comprehend a model of theodicy (including a concept of cosmodicy as a daughter) of G. V. Leibniz in the context of its background role with respect to the Kantian model of anthropodicy. The methodological grounds of the research are: 1) the principle of historicism – a) in identifying an epochal context that prepared the Leibnizian concept; b) in substantiating of a correlation between the models of Leibniz (theo-cosmodicy) and Kant (anthropodicy); 2) the problem-conceptual modeling – in a reconstruction of the Leibniz method of posing and solving of the problem of God's and world's justification.
