Abstract:
Розлади сечовипускання у хворих із гіперактивним сечовим міхуром (ГСМ) драматично погіршують трудове, соціальне і сексуальне життя пацієнтів, призводять до соціальної дезадаптації. Патологічна концентрація на розладах сечовипускання і нетриманні сечі, постійне очікування епізодів ургентності, прив’язаність до туалету, соціальна ізоляція визначають вплив дизурії на підсвідомі зміни поведінки та повсякденного життя. Нами вивчена адаптивна копінг-поведінка (за А. Маслоу) у 115 хворих на ГСМ (92 жінки та 23 чоловіки, середній вік 46,2±4,2 року). У ході обстеження оцінювали скарги, анамнез та особливості життя хворого, заповнювали спеціалізовані опитувальники.
