У сучасній естетичній стоматології керамічні вініри
розглядаються як мінімально інвазивна альтернатива
традиційним коронкам. Однак успішність таких
реставрацій значною мірою залежить від пародонтального статусу, наявності системних захворювань
(зокрема цукрового діабету) та парафункціональної
активності (бруксизму). Мета дослідження. Узагальнити актуальні показання, протипоказання та
ризики, пов’язані з призначенням вінірів у клінічній
практиці, на підставі аналізу сучасних наукових джерел. Матеріали та методи. Проведено цільовий огляд
36 публікацій за 2014–2024 рр., відібраних у базах
PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar за
ключовими словами “veneers”, “periodontal health”,
“diabetes”, “bruxism”, “ceramic restorations”. Оцінку
якості виконували за рекомендаціями PRISMA; дані
систематизовано описово за тематичними блоками.
Результати дослідження. У пацієнтів із цукровим діабетом повні вінірівані коронки спричиняють
достовірне підвищення ясеневого індексу та глибини пародонтальних кишень порівняно з контролем без
діабету. У хворих на пародонтит III/IV стадії довгострокова (8–13 років) виживаність вінірів не відрізняється від показників у пародонтально здорових осіб за
умови стабілізації запального процесу. Бруксизм значно збільшує ризик відколів кераміки; оптимальними
вважають комбінацію монолітних цирконієвих коронок для оклюзійної стабілізації з літій-дисилікатними
вінірами. Матеріалознавчі дослідження підтверджують переваги літій-дисилікату та високопрозорого
цирконію у пацієнтів із підвищеним оклюзійним навантаженням. Висновки. Призначення вінірів потребує
комплексної оцінки пародонтального статусу, рівня
компенсації цукрового діабету та наявності бруксизму. Дотримання обґрунтованих показань і вибір
високоміцних матеріалів мінімізують ускладнення та
забезпечують довговічність реставрацій.
In contemporary aesthetic dentistry, ceramic veneers are viewed as a minimally invasive alternative to conventional full-coverage crowns. Nonetheless, the clinical success of these restorations largely depends on periodontal status,
the presence of systemic conditions–particularly diabetes
mellitus–and parafunctional activity such as bruxism.
The purpose of the study was to summarise up-to-date
indications, contraindications, and risks associated with
veneer prescription in clinical practice, based on a critical
appraisal of current scientific evidence. Materials and
methods. A targeted review of 36 publications dating from
2014 to 2024 was performed. Sources were retrieved from
PubMed, Scopus, Web of Science, and Google Scholar
using the keywords “veneers,” “periodontal health,”
“diabetes,” “bruxism,” and “ceramic restorations.”
Study quality was assessed according to PRISMA
guidelines; data were synthesised descriptively within
thematic blocks. Research results. In patients with
diabetes mellitus, full-coverage veneered crowns produced
a statistically significant increase in gingival index scores
and periodontal pocket depth compared with non-diabetic
controls. Among patients with stage III/IV periodontitis,
long-term (8–13 years) veneer survival did not differ
from that observed in periodontally healthy individuals,
provided inflammatory control was achieved. Bruxism
markedly elevated the risk of ceramic chipping; the most
favourable outcomes were reported for combinations
of monolithic zirconia crowns for occlusal stabilisation
paired with lithium-disilicate veneers. Materials-science
data further support the superiority of lithium disilicate
and high-translucency zirconia in patients subjected to
increased occlusal loads. Conclusions. Veneer prescription
requires a comprehensive assessment of periodontal
status, diabetic control, and the presence of bruxism.
Adherence to well-defined indications and the selection
of high-strength materials minimise complications and
ensure restoration longevity.
