Актуальні підходи до призначення вінірів. Показання, протипоказання, ризики

Abstract

У сучасній естетичній стоматології керамічні вініри розглядаються як мінімально інвазивна альтернатива традиційним коронкам. Однак успішність таких реставрацій значною мірою залежить від пародонтального статусу, наявності системних захворювань (зокрема цукрового діабету) та парафункціональної активності (бруксизму). Мета дослідження. Узагальнити актуальні показання, протипоказання та ризики, пов’язані з призначенням вінірів у клінічній практиці, на підставі аналізу сучасних наукових джерел. Матеріали та методи. Проведено цільовий огляд 36 публікацій за 2014–2024 рр., відібраних у базах PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar за ключовими словами “veneers”, “periodontal health”, “diabetes”, “bruxism”, “ceramic restorations”. Оцінку якості виконували за рекомендаціями PRISMA; дані систематизовано описово за тематичними блоками. Результати дослідження. У пацієнтів із цукровим діабетом повні вінірівані коронки спричиняють достовірне підвищення ясеневого індексу та глибини пародонтальних кишень порівняно з контролем без діабету. У хворих на пародонтит III/IV стадії довгострокова (8–13 років) виживаність вінірів не відрізняється від показників у пародонтально здорових осіб за умови стабілізації запального процесу. Бруксизм значно збільшує ризик відколів кераміки; оптимальними вважають комбінацію монолітних цирконієвих коронок для оклюзійної стабілізації з літій-дисилікатними вінірами. Матеріалознавчі дослідження підтверджують переваги літій-дисилікату та високопрозорого цирконію у пацієнтів із підвищеним оклюзійним навантаженням. Висновки. Призначення вінірів потребує комплексної оцінки пародонтального статусу, рівня компенсації цукрового діабету та наявності бруксизму. Дотримання обґрунтованих показань і вибір високоміцних матеріалів мінімізують ускладнення та забезпечують довговічність реставрацій.

In contemporary aesthetic dentistry, ceramic veneers are viewed as a minimally invasive alternative to conventional full-coverage crowns. Nonetheless, the clinical success of these restorations largely depends on periodontal status, the presence of systemic conditions–particularly diabetes mellitus–and parafunctional activity such as bruxism. The purpose of the study was to summarise up-to-date indications, contraindications, and risks associated with veneer prescription in clinical practice, based on a critical appraisal of current scientific evidence. Materials and methods. A targeted review of 36 publications dating from 2014 to 2024 was performed. Sources were retrieved from PubMed, Scopus, Web of Science, and Google Scholar using the keywords “veneers,” “periodontal health,” “diabetes,” “bruxism,” and “ceramic restorations.” Study quality was assessed according to PRISMA guidelines; data were synthesised descriptively within thematic blocks. Research results. In patients with diabetes mellitus, full-coverage veneered crowns produced a statistically significant increase in gingival index scores and periodontal pocket depth compared with non-diabetic controls. Among patients with stage III/IV periodontitis, long-term (8–13 years) veneer survival did not differ from that observed in periodontally healthy individuals, provided inflammatory control was achieved. Bruxism markedly elevated the risk of ceramic chipping; the most favourable outcomes were reported for combinations of monolithic zirconia crowns for occlusal stabilisation paired with lithium-disilicate veneers. Materials-science data further support the superiority of lithium disilicate and high-translucency zirconia in patients subjected to increased occlusal loads. Conclusions. Veneer prescription requires a comprehensive assessment of periodontal status, diabetic control, and the presence of bruxism. Adherence to well-defined indications and the selection of high-strength materials minimise complications and ensure restoration longevity.