Abstract:
Підлітковий вік традиційно розглядається у віковій психології як сензитивний період становлення самосвідомості, у межах якого
самооцінка набуває статусу центрального особистісного новоутворення. Проте за останнє десятиліття контекст, у якому розгортається це становлення, зазнав радикальної трансформації. Сучасний підліток формує уявлення про себе не лише у безпосередній взаємодії з референтним оточенням, а й у середовищі, де соціальне порівняння опосередковане алгоритмічно курованими стрічками соціальних мереж. Відтак постає потреба у концептуальному розмежуванні рівня самооцінки та її структурної стабільності – характеристики, яка, на наш погляд, є недостатньо представленою в українському психологічному дискурсі.
Метою цих тез є теоретичне обґрунтування феномену контингентної (залежної від зовнішнього зворотного зв’язку) самооцінки підлітків в умовах цифрового соціального порівняння та окреслення психологопедагогічних напрямів її профілактики.
