The early postoperative period after surgical repair of congenital heart defects in children is
accompanied by hemodynamic instability, systemic inflammatory response, and significant perfusion fluctuations, which increase the risk of organ dysfunction. The kidneys are among the most sensitive target organs,
and reduced renal perfusion (RRP) serves as an early marker of an unfavorable course of the postoperative
period.
Aim. To develop and internally validate an integral model for predicting reduced renal perfusion in children
after surgical repair of congenital heart defects.
Materials and Methods. A retrospective analysis of 206 children after repair of congenital heart defects using cardiopulmonary bypass (CPB) was performed. A multivariate logistic regression model was constructed,
including clinical, laboratory, echocardiographic, and phenotypic indicators. Hourly diuresis was standardized
by age using the Z-score. Internal validation was performed using the bootstrap method (1.000 resamples).
Results. Independent predictors of RRP were the use of CPB (OR=2.41), decrease in Z-diuresis (OR=0.59),
decrease in left ventricular ejection fraction (OR=0.97), changes in hemoglobin (ΔHb) and WBC count (ΔWBC),
diagnostic category, and presence of connective tissue dysplasia (CTD) phenotype (OR=2.51). The model demonstrated high discriminative ability (AUC=0.94), good calibration, and stability.
Conclusions. RRP in children after surgical repair of congenital heart defects is the result of a complex interaction of perfusion, age-related, cardiac, laboratory, and phenotypic factors. The proposed model allows effective
prediction of RRP risk and can be used for personalization of postoperative management in children.
Ранній післяопераційний період після кардіохірургічної корекції вроджених вад серця у дітей
супроводжується гемодинамічною нестабільністю, системною запальною відповіддю та значними
перфузійними коливаннями, що підвищує ризик органної дисфункції. Нирки є одними з найбільш чутливих
органів-мішеней, а зниження ренальної перфузії (ЗРП) виступає раннім маркером несприятливого перебігу
післяопераційного періоду.
Мета. Розробити та внутрішньо валідизувати інтегральну модель прогнозування зниження ренальної
перфузії у дітей після кардіохірургічної корекції ВВС.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 206 дітей після корекції ВВС із застосуванням
апарату штучного кровообігу (АШК). Побудовано багатофакторну логістичну регресійну модель із включенням клінічних, лабораторних, ехокардіографічних і фенотипових показників. Погодинний діурез стандартизували за віком із використанням Z-показника. Внутрішню валідацію виконано методом бутстрепу
(1000 ресемплів).
Результати. Незалежними предикторами ЗРП були застосування АШК (OR=2,41), зниження Z-діурезу
(OR=0,59), зниження фракції викиду лівого шлуночка (OR=0,97), лабораторні зміни (ΔHb, ΔWBC),
діагностичний кластер та наявність синдрому дисплазії сполучної тканини (OR=2,51). Модель продемонструвала високу дискримінаційну здатність (AUC=0,94), добру калібрацію та стабільність.
Висновки. ЗРП у дітей після кардіохірургічної корекції ВВС є наслідком комплексної взаємодії перфузійних,
вікових, кардіальних, лабораторних та фенотипових чинників. Запропонована модель дозволяє ефективно
прогнозувати ризик ЗРП і може бути використана для персоналізації післяопераційного ведення дітей.
