Концепт «Вічне повернення» Ф. Ніцше та циклічний час, циклічна типологізація розвитку культур

Abstract

Концепт «вічне повернення» Ф. Ніцше потребує більш сучасного осмислення як прояв не метафізики, а реалізму у синтезі антропологічного і соціально-філософського контекстів. Мета: дослідити концепт філософії Ф. Ніцше «вічне повернення» як прояв циклічного часу сезонних діонісійських містерій у пролонгації до циклічних теорій культур (цивілізацій) соціальної філософії та антропології. Методи: історико-філософський, компаративний, герменевтичний, структурно-типологічний. Результат. Витоки концепту «вічне повернення» Ф. Ніцше бачить у сезонних діонісійських містеріях у аспекті циклічності святкувань, які підпорядковані циклічності зміни часу природи, або пори природи. Фукідід, на якого також вказує Ф. Ніцше, переносить з циклічних сезонних діонісійських містерій у полісне суспільство саме циклічний час з метою обирати архонтів відповідно до часового циклу. Починаючи з цієї події, циклічний час об’єктивований у самодостатню ідею, яка здатна універсалізувати етапи розвитку суспільства. Так циклічний час став фундаментом для появи циклічних теорій розвитку суспільства Дж. Віко, О. Шпенглера, А. Тойнбі, що корелює з концептом «вічного повернення» Ф. Ніцше. За думкою Ф. Ніцше, «вічне повернення» не має метафізичних сенсів, а описує реальне, емпіричне буття. Ф. Ніцше вважає, що «вічне повернення» є вимогою вдосконалення та відповідальності за власне людське буття.

Nietzsche’s concept of “eternal return” requires a more modern understanding as a manifestation not of metaphysics, but synthesis of anthropological and socio-philosophical contexts. The purpose: to explore Nietzsche’s concept of “eternal return” as a manifestation of the cyclical time of seasonal Dionysian mysteries in extension to the cyclical theories of cultures of social philosophy and anthropology. Methods: comparative, historical-philosophical, structural-typological, hermeneutic. Results of research. Nietzsche sees the origins of the concept of “eternal return” in the seasonal Dionysian mysteries in the aspect of the cyclical nature of celebrations. Thucydides transfers from the cyclical seasonal Dionysian mysteries to the polis society precisely cyclical time in order to elect archons according to the time cycle. Thus cyclical time became the foundation for the emergence of cyclical theories of social development by J. Vico, O. Spengler, A. Toynbee, which correlates with the concept of “eternal return” by Nietzsche. According to Nietzsche, “eternal return” has no metaphysical meaning, but describes real, empirical existence.