Abstract:
Розділ присвячено комплексномуаналізу комунікативної етики взакладах охорони здоров’я, які надають послуги дистанційного консультування в умовах кризи та невизначеності. Висвітлено історичні витоки телемедицини, її трансформацію від телефонної психологічної допомоги до сучасних цифрових рішень у медичній практиці. Особлива увага приділяється розвитку телемедицини в Україні, включаючи пандемічні та воєнні виклики, що актуалізували дистанційні медичні послуги як інструмент забезпечення доступу до лікування для уразливих категорій населення.У центрі дослідження – етичні та комунікативні аспекти дистанційної взаємодії між медичним працівником і пацієнтом. Розглянуто специфіку дистанційного консультування, виклики, пов’язані з браком невербального зворотного зв’язку, зниженням емоційної залученості та ризиками порушення конфіденційності. Підкреслюється необхідність психологічної готовності лікарів до дистанційної практики, важливість активного слухання, структурованого діалогу, формування довіри та вміння керувати конфліктами.Проаналізовано роль корпоративної комунікативної культури вумовах війни, враховуючи стресові та посттравматичні розлади серед пацієнтів і медичного персоналу. Визначено етичні виклики, пов’язані зрозіграшами, симуляцією та стандартизованими пацієнтами як засобами контролю якості. Запропоновано впровадження адаптивної моделі Agile як інструменту розвитку ефективного комунікативногосередовища в телемедичних закладах.Розділ формує концептуальну основу для стратегічного вдоскона-лення телемедичних послуг через призму гуманістичних і етичних принципів взаємодії, надає рекомендації щодо удосконалення політик, навчальних програм і комунікаційних протоколів у сфері цифрової медицини.
