Глобальні виклики у формуванні лінгвосоціокультурної компетентності сучасного фахівця

Abstract

Сучасні глобальні зміни висувають нові вимоги до підготовки фахівців, передусім до формування комплексу компетентностей, необхідних для професійної діяльності. Мета статті – дослідити особливості розвитку лінгвосоціокультурної компетентності майбутніх фахівців в умовах глобалізації. У дослідженні взяли участь 225 респондентів, які представляли Житомирський державний університет імені Івана Франка, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеський національний медичний університет, Київський національний лінгвістичний університет і Київський національний університет імені Тараса Шевченка. У процесі дослідження було використано такі методи: тестування за моделлю міжкультурної комунікативної компетентності Байрама (Byram’s Model of Intercultural Communicative Competence), кейсзавдання, факторний аналіз та кореляційний аналіз (коефіцієнт Пірсона). У дослідженні проаналізовано структуру лінгвосоціокультурної компетентності, основними компонентами якої визначено лінгвістичну, соціолінгвістичну, культурологічну, комунікативну та інтеркультурну компетентності. Результати факторного аналізу засвідчили, що в майбутніх фахівців переважає середній рівень сформованості лінгвосоціокультурної компетентності (68,5%), тоді як високий рівень продемонстрували 17% респондентів, а низький – 14,5%. Тест Бартлетта був статистично значущим (χ² = 954,31; p < 0,001), що підтверджує кореляційність даних. Отриманий рівень поясненої дисперсії в 72,4% свідчить про стабільність і валідність результатів за п’ятьма виявленими факторами. Середнє значення першого фактора – лінгвістичної компетентності – склало 3,41 бала (SD = 0,60), що відповідає середньому рівню розвитку лінгвосоціокультурної компетентності. Аналогічно, середній рівень був зафіксований для таких компонентів, як соціолінгвістична (3,34 бала, SD = 0,66), культурологічна (3,19 бала, SD = 0,73) та інтеркультурна (3,22 бала, SD = 0,70) компетентності. Найвищий результат продемонстровано щодо комунікативної компетентності – 3,61 бала (SD = 0,59), що свідчить про високий рівень її розвитку. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання запропонованої методологічної моделі для дослідження впливу глобальних викликів на розвиток лінгвосоціокультурної компетентності. Перспективи подальших досліджень полягають у поглибленому аналізі інструментів і методів розвитку лінгвосоціокультурної компетентності в умовах диджиталізації освіти, гібридного навчання та посилюваної міжкультурної взаємодії.

Abstract. Modern global changes put forward new requirements for the training of specialists, first of all, for the formation of a set of competencies necessary for professional activity. The purpose of the article is to investigate the peculiarities of the development of linguistic and sociocultural competence of future specialists in the context of globalization. The study involved 225 respondents representing Ivan Franko Zhytomyr State University, I. I. Mechnikov Odesa National University, Odesa National Medical University, Kyiv National Linguistic University, and Taras Shevchenko National University of Kyiv. The following methods were used in the study: testing according to the Byram’s Model of Intercultural Communicative Competence, case studies, factor analysis, and correlation analysis (Pearson’s coefficient). The study analyzes the structure of linguistic and sociocultural competence, the main components of which are linguistic, sociolinguistic, cultural, communicative and intercultural competence. The results of the factor analysis showed that future specialists have an average level of linguistic and sociocultural competence (68,5%), while 17% of respondents demonstrated a high level and 14.5% a low level. Bartlett’s test was statistically significant (χ² = 954,31; p < 0,001), which confirms the correlation of the data. The obtained level of explained variance of 72,4% indicates the stability and validity of the results for the five identified factors. The mean value of the first factor, linguistic competence, was 3,41 points (SD = 0,60), which corresponds to the average level of linguistic and sociocultural competence. Similarly, the average level was recorded for such components as sociolinguistic (3,34 points, SD = 0,66), cultural (3,19 points, SD = 0,73) and intercultural (3,22 points, SD = 0,70) competencies. The highest result was demonstrated for communicative competence – 3,61 points (SD = 0,59), which indicates a high level of its development. The practical significance of the obtained results lies in the possibility of using the proposed methodological model to study the impact of global challenges on the development of linguistic and sociocultural competence. Prospects for further research are an in-depth analysis of tools and methods for the development of linguistic and sociocultural competence in the context of digitalization of education, hybrid learning and increasing intercultural interaction.