Статтю присвячено особливостям актуалізації комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти
медичних ЗВО як важливої складової іміджу лікаря. Проаналізовано поняття «імідж лікаря» та «комунікативна компетентність» у наукових розвідках різного рівня. Розглянуто комунікативну компетентність майбутніх
медиків у складі іміджу лікаря як важливий аспект професійного спілкування працівників медичної сфери головним
завданням якого є використання основних правил вербальної та невербальної комунікації результатом яких є створення позитивної та сприятливої атмосфери у спілкуванні з пацієнтами, що сприятиме покращенню результатів
їх лікування.
Проведено опитування серед пацієнтів однієї з Одеських лікарень, для визначення актуальної думки щодо комунікативної компетентності лікаря як важливої складової його іміджу. Наведено результати анкетування, що вказують
на актуальність комунікативної компетентності для іміджу лікаря якому довіряють пацієнти і до якого готові звертатися повторно у разі необхідності.
Визначено наступні складові у структурі комунікативної компетентності медиків, що мають вплив на створення позитивного іміджу лікаря: уміння лікаря швидко налагодити процес комунікації та створити контакт
зі співрозмовником; уміння професіонала не ускладнювати розмову з пацієнтом незрозумілою медичною термінологією, влучно підбираючи потрібні дефініції що є прийнятними для хворого; уміння доводити доцільність
власної думки та влучно аргументувати обраний курс лікування пацієнту; відсутність емоційно забарвлених назв
та понять що спотворюють мовлення лікаря; здатність проявляти співчуття та розуміння до хворого у різних
його станах; уміння позитивно налаштувати пацієнта на успішний результат прописаного лікування; відсутність зайвої жестикуляції та неприємної міміки у медика; уміння уникати конфліктних ситуацій з хворими та їх
родичами.
З’ясовано, що спілкування з пацієнтами, їх родичами та обмін досвідом з колегами займатиме велику кількість часу
у роботі лікаря, тому підготовка майбутніх медиків до фахової комунікації передбачає поетапне вивчення дисциплін,
орієнтованих на здобуття мовних та соціокультурологічних компетентностей.
The article is devoted to the peculiarities of the actualization of the communicative competence of students of higher education of medical higher education institutions as an important component of the image of a doctor. The concepts of "doctor's
image" and "communicative competence" in scientific researches of different levels are analyzed. The communicative competence of future doctors as part of the image of a doctor is considered as an important aspect of professional communication
of medical workers whose main task is to use the basic rules of verbal and non-verbal communication, the result of which
is the creation of a positive and favorable atmosphere in communication with patients, which will contribute to improving
the results of their treatment. A survey was conducted among the patients of one of the Odesa hospitals to determine the current opinion regarding
the communicative competence of the doctor as an important component of his image. The results of the questionnaire are presented, which indicate the relevance of communicative competence for the image of a doctor whom patients trust and to whom
they are ready to refer again if necessary.
The following components in the structure of the communication competence of doctors, which have an impact on creating
a positive image of the doctor, were determined: the doctor's ability to quickly establish the communication process and establish contact with the interlocutor; the professional's ability not to complicate the conversation with the patient with unclear
medical terminology, aptly choosing the necessary definitions that are acceptable for the patient; the ability to prove the appropriateness of one's own opinion and aptly argue the chosen course of treatment to the patient; lack of emotionally colored names
and concepts that distort the doctor's speech; the ability to show compassion and understanding to the patient in his various
states; the ability to positively adjust the patient to a successful outcome of the prescribed treatment; absence of excessive gesticulation and unpleasant facial expressions in the doctor; the ability to avoid conflict situations with patients and their relatives.
It has been found that communicating with patients, their relatives and sharing experiences with colleagues will take up a lot
of time in a doctor's work, therefore the preparation of future doctors for professional communication involves a step-by-step
study of disciplines aimed at acquiring linguistic and sociocultural competences.
