Часова ознаменованість добра і зла: історико-філософська реконструкція

Abstract

Історія осмислення проблеми добра і зла, а також низки комплементарних до неї проблем – Божого провидіння і людської свободи, теокосмодицеї й антроподицеї, етичного вектора свободи волі – незмінно викликає відгук в сучасній думці, збагачуючись новими інтерпретаціями. У той же час, в дослідницькій літературі практично не розглянуто вельми перспективний нюанс історико-етичного моделювання, який має всі підстави стати «концептуальним каркасом» (К. Поппер) подальшої пошукової роботи. Йдеться про явне або латентне введення мислителями різних епох в розроблювані ними етичні концепції (в першу чергу, в осмислення співвідношення добра і зла та відповідних моральних цінностей) категорії часу й аспекту темпоралізованості в принципі. Отже, метою даної роботи є реконструкція моделі темпоралізації добра і зла в філософських концепціях античності, середньовіччя, Нового і Новітнього часів.