Етична підстава лікарської діяльності:від клятви Гіппократа до клятви Святителя Луки

Abstract

Відома клятва Гіппократа містить в собі дев’ять основних принципів лікарської чесноти. Але при цьому дана клятва в своєму первісному вигляді все більш стає, скоріше, пережитком минулого, ніж підставою медичної діяльності сьогодення, оскільки теперішній час унеможливлює виконання певних її положень. Крім клятви Гіппократа існують інші декларативні документи, які, на наш погляд, могли б регламентувати діяльність лікаря. Особливе місце серед них займає лікарська клятва святителя Луки, архієпископа Сімферопольського і Кримського. Перевага даної клятви полягає в тому, що вона є більш дієвою щодо регламентації сучасних взаємовідносин між медичним персоналом, пацієнтами та їх рідними; крім того, в ній висвітлюються додаткові положення, наприклад, щодо ставлення лікаря до молодшого медичного персоналу. Клятва святителя Луки зобов’язує ніколи не відмовляти в консультаціях, зокрема з виїздом до хворого, не залишати хворого без допомоги, незважаючи ні на час доби, ні на власне самопочуття, ні на складні погодні умови.