Abstract:
З історичних часів людина намагалася повернути життя
помираючому. Перші згадки про оживлення потонулого за
допомогою штучного дихання зустрічаються у найдавнішому письмі.
Найвидатніші лікарі та вчені епохи Відродження Везалій та Гарвей
займалися вивченням механізмів смерті та намагалися штучними
методами продовжити життя людини. Однак лише науковий та
технічний прогрес другої половини двадцятого століття зробив
можливим розвиток нової науки — реаніматології (від лат. — знову,
— життя, дихання). Реаніматологія стала однією з провідних клінічних
дисциплін, а її методи широко використовуються у медичній
практиці. Клінічна реаніматологія тісно пов'язана з фізіологією,
патологічною анатомією, хірургією, терапією та іншими медичними
спеціальностями. Її завдання — вивчення механізму процесів, які
відбуваються у організмі при помиранні, при розвитку термінального
стану, і на цій основі розробка та застосування методів боротьби зі
смертю.
Методичні рекомендації складена на основі освітньопрофесійної
програми «Медицина» підготовки фахівців другого
(магістерського) рівня вищої освіти зі спеціальності 222
«Медицина» галузі знань 22 «Охорона здоров’я», ухваленою
Вченою Радою ОНМедУ.
