Методологичні засади постнекласичної парадигми філософії освіти

Abstract

Завдання, висунуті соціальною філософією в галузі трансформації системи освіти України у контексті нової динамічної освітньої парадигми, відповідної становленню інформаційного суспільства, обумовлюють пошук ефективних шляхів і засобів методологічного забезпечення, вимагають звернення до філософії освіти у її широкому світоглядному розумінні. Для сучасного етапу є характерним процесс перетворень, динамічних змін і трансформацій, що лежать в основі перехідного періоду. Властивості цього періоду відображаються і в системі освіти, яка становить важливу частину суспільного життя. Сфера освіти є однією із складових загальнолюдських цінностей, тому забезпечення високої якості освіти на її різних ланках є однією з першочергових проблем, що потребує вирішення. Освіта – це провідний фактор соціального та економічного прогресу, адже найважливішою цінністю та основним капіталом сучасного суспільства є людина-професіонал, яка здатна до творчого пошуку. Зміна концептуальних підходів до пізнання та місця у ньому людини, визнання того, що процеси, які відбуваються у суспільстві, є природними, об‘єктивними і складають необхідний елемент соціального розвитку, переконує нас у необхідності зміни пріоритетів виховання молодого покоління: формування особистості, яка здатна усвідомлювати свою роль і місце у сучасному житті. М.К. Мамардашвілі був переконаний, що доки людина здійснює акт порівняння зовнішніх предметів, які не мають до неї відношення, і не залучає саму себе до акту порівняння – вона не мислить. Коли навчання не має внутрішньої цінності для людини, воно стає тягарем.