Актуальность. Мониторинг параметров процесса лечения – актуальная проблема современной медицины. Однако на сегодняшний день мониторинг температуры внутриглазных сред, а также ирригационных растворов в процессе
витреоретинальной хирургии, как правило, не применяется.
Цель. Изучить динамику внутриглазной температуры на различных этапах витреоретинальной хирургии.
Материал и методы. Под наблюдением находились 20 пациентов (20 глаз),
которым выполнялась витрэктомия с использованием ирригационных растворов комнатной температуры (температура окружающей среды составила
24,4±0,51 °С, температура раствора 24,2±0,52 С). Во всех случаях проводилось
измерение температуры в различных отделах витреальной полости перед началом витрэктомии, непосредственно после витрэктомии, а также после всех
дополнительных хирургических манипуляций.
Результаты. В ходе работы было подтверждено существование градиента
температур между передним и задним отделами стекловидного тела глаза
человека. Наиболее высокая температура, при этом, была зарегистрирована в заднем отделе стекловидного тела (34,17±0,36 °С). После витрэктомии
было обнаружено значимое снижение температуры содержимого витреальной полости. Наиболее низкая температура после витрэктомии была зарегистрирована в переднем отделе витреальной полости (30,1±0,45 °С), при чем
наибольшее снижение температуры по сравнению с исходными показателями наблюдалось в заднем преретинальном отделе витреальной полости (на
3,8±0,59 °С). Обнаружено, что после дополнительных хирургических манипуляций происходит повышение температуры содержимого витреальной полости
и с увеличением времени манипуляции нарастает и температура в витреальной
полости (в среднем на 0,18 °С в минуту).
Выводы. Витреоретинальные хирургические вмешательства выполняются в
условиях неконтролируемой искусственной локальной гипотермии глаза, что
требует интраоперационного мониторинга внутриглазной температуры и
температуры ирригационного раствора.
Вступ. Моніторинг параметрів процесу лікування
– актуальна проблема сучасної медицини. Однак на
сьогоднішній день моніторинг температури внутрішньоочних середовищ, а також іригаційних розчинів в
процесі витреоретинальної хірургії, як правило, не застосовується.
Мета. Вивчити динаміку внутрішньоочної температури на різних етапах вітреоретинальної хірургії.
Матеріал і методи. Під спостереженням знаходилися 20 пацієнтів (20 очей), яким виконувалася вітректомія з використанням іригаційних розчинів кімнатної температури (температура навколишнього
середовища становила 24,4±0,51 °С, температура
розчину 24,2±0,52 °С). У всіх випадках проводилося вимірювання температури в різних відділах вітреальної
порожнини перед початком вітректоміі, безпосередньо після вітректомії, а також після всіх додаткових
хірургічних маніпуляцій.
Результати. В ході роботи було підтверджено існування градієнта температур між переднім і заднім
відділами склоподібного тіла ока людини. Найбільш висока температура, при цьому, була зареєстрована
в задньому відділі скловидного тіла (34,17±0,36 °С).
Після вітректомії було виявлено значуще зниження
температури вмісту вітреальної порожнини. Найбільш низька температура після вітректомії була
зареєстрована в передньому відділі вітреальної порожнини (30,1±0,45 °С), при чому найбільше знижен-
ня температури в порівнянні з початковими показниками спостерігалося в задньому преретинальному
відділі вітреальної порожнини (на 3,8±0,59 °С). Виявлено, що після додаткових хірургічних маніпуляцій
выдбувається підвищення температури вмісту вітреальної порожнини, і з збільшенням часу маніпуляції
зростає і температура у вітреальній порожнині (в
середньому на 0,18 °С в хвилину).
Висновки. Вітреоретинальні хірургічні втручання
виконуються в умовах неконтрольованої штучної локальної гіпотермії ока, що вимагає інтраопераційного
моніторингу внутрішньоочної температури і температури іригаційного розчину.
