Abstract:
Волонтерство на рівні університетської освіти можна розглядати як одну із складових фахової підготовки лікаря. Робота медичних навчальних закладів у напрямку розвитку волонтерського руху створює умови для виховання у студентівмедиків співчуття і прагнення до безкорисної допомоги. З літературних джерел відомо про наявність мотиваційної складової волонтерського руху, волонтерську діяльність у вищому навчальному закладі та її роль у процесі професійної підготовки. Дослідження Дж.Клері та його колег, яке вже стало класичним, дозволило виділити шість основних мотивацій для участі у волонтерському рухові, дві з яких є базою теоретичного обґрунтування участі у ньому студентів-медиків: когнітивна функція (навчитися новому, здобути нові навички) та кар’єрна функція (волонтерство сприймається як засіб для підтримки професійних навичок).
