Relevance. Everyday contact of the population with surfactants (SAS) in drinking water poses the problem of timely and prompt substantiation of pre-nosological highly sensitive indicators of early manifestations of biological activity of detergents and operational control over the health of the population and the environment. But today the mechanisms of biotransformation, toxicodynamics, toxicokinetics, and metabolic processes that underlie the formation of structural and metabolic disorders when exposed to a surfactant, taking into account possible long-term effects, have not yet been fully elucidated.
Objective: to investigate the effect of nitrogen-containing surfactants on redox processes in the body of experimental animals.
Materials and methods. The experiments were carried out on 620, and acute experiments on 128 white rats (weight 180-220 g). We used four ionic nitrogen-containing surfactants with specified technical and physicochemical characteristics: FOM 9, FOM 9-4, FOM 9-12, and FOM 9-20. Doses were chosen so as to determine the lethal effect in the lethal dose (LD) range from 0 to 100. The LD50 was calculated. The substances were introduced into the stomach in pure form using a metal probe. The animals were observed for up to 15 days. The time of death of the animals and the total amount of the introduced substance was recorded. The animals were subjected to postmortem examination. Redox processes were qualitatively assessed by the activity of enzymes: cholinesterase, cerulose plasmin, lactate dehydrogenase, malate dehydrogenase, succinate dehydrogenase, peroxidase, catalase, cytochrome oxidase, by the content of SH-groups in the blood, by the concentration of biogenic monoamines.
Results. Nitrogen-containing surfactants caused a change in peroxidase activity both upwards and downwards. In all cases, 1/1000 LD50 was inactive. On the 15th day of the experiment, neonol FOM 9-12 reduced the activity of the enzyme, and other substances did not affect it. By the end of the subacute experiment, neonol FOM 9-4 and neonol FOM 9-12 were reduced, and neonol FOM 9-20 increased peroxidase activity. A similar effect was on the activity of catalase: in all groups, except 1/1000 LD50, on day 30 there was a decrease in its activity. Cholinesterase activity increased. For the content of SH-groups in the blood on the 15th day, there was a tendency to decrease, which turned into significant differences on the 30th day in 1/10 LD50. The effect of 1/100 and 1/1000 LD50 did not violate the content of SH-blood groups. A similar effect was on the content of glutathione in the blood. In a subacute experiment, in groups, 1/10 and 1/100 LD50, the content of norepinephrine, tryptophan, serotonin in the liver increased and DOPA and dopamine decreased. The dynamics of adrenaline did not change. The content of dopamine and norepinephrine increased to a lesser extent in the brain; DOPA and adrenaline did not differ from the control; tryptophan increased only under the influence of FOM-9. 1/1000 LD50 did not affect the dynamics of the content of biogenic monoamines. The tested drugs have a similar effect on the body.
Conclusions. A more toxic substance in a subacute experiment is FOM-9. The severity of violations in the dynamics of monitoring the activity of enzymes has a close dose-dependence. The effective dose is set at 1/10, the threshold – 1/100, and the inactive – 1/1000 LD50. Common features of the biological action of nitrogen-containing surfactants are the violation of redox processes, bioenergy, oxidative phosphorylation, which under appropriate conditions lead to the pathology of vital organs, functions, and systems of the body.
Актуальність. Повсякденний контакт населення з поверхнево-активними речовинами (ПАР) в воді ставить завдання своєчасного і оперативного обґрунтування донозологических високочутливих показників ранніх проявів біологічної активності миючих засобів та оперативного контролю за станом здоров'я населення і навколишнього середовища. Але сьогодні ще не до кінця вивчені механізми біотрансформації, токсікодінамікі, токсікокінетікі і метаболічних процесів, що лежать в основі формування структурних і метаболічних порушень при впливі на організм ПАР з урахуванням можливих віддалених ефектів. Мета: дослідити вплив азотовмісних ПАР на окислювально-відновні процеси в організмі експериментальних тварин. Матеріали та методи. Досліди проведені на 620, а гострі досліди - на 128 білих щурах (маса 180-220 г). Використовували чотири іонних азотовмісних ПАР з заданими технічними і фізико-хімічними характеристиками: ФОМ 9, ФОМ 9-4, ФОМ 9-12 і ФОМ 9-20. Дози вибирали так, щоб визначити летальний ефект в інтервалі ЛД0-ЛД100. Розраховували ЛД50. Речовини вводили в шлунок в чистому вигляді за допомогою металевого зонда. Спостерігали за тваринами до 15 днів. Реєстрували час загибелі тварин і сумарна кількість введеного речовини. Тварин піддавали патологоанатомічному розтину. Якісно оцінювали окислювально-відновні процеси за активністю ферментів: холінестерази, церулозоплазміна, лактатдегідрогенази, малатдегідрогенази, сукцинатдегідрогенази, пероксидази, каталази, цитохромоксидази, за змістом SH-груп в крові, по концентрації біогенних моноамінів. Результати. Азотомісткі ПАР викликали зміна активності пероксидази як у бік підвищення, так і зниження. У всіх випадках 1/1000 ЛД50 була недіючої. На 15-у добу досвіду неонол ФОМ 9-12 знижував активність ферменту, а решта речовини не чинили на нього впливу. До закінчення підгострого експерименту неонол ФOM 9-4 і неонол ФOM 9-12 знижували, а неонол ФOM 9-20 підвищував активність пероксидази. Подібний вплив було і на активність каталази: у всіх групах, крім 1/1000 ЛД50, на 30-у добу спостерігалося зниження її активності. Активність холінестерази підвищувалася. Для утримання SH-груп в крові на 15 добу відзначалася тенденція до зниження, що переходить в достовірні відмінності на 30-ту добу в 1/10 ЛД50. Вплив 1/100 і 1/1000 ЛД50 не порушувало змісту SH-груп крові. Подібний вплив було і на вміст глутатіону в крові. У підгострому досліді, в групах 1/10 і 1/100 ЛД50, в печінці збільшувався вміст норадреналіну, триптофану, серотоніну і знижувалося - ДОФА і дофамін. Динаміка адреналіну не змінилася. У головному мозку в меншому ступені підвищений вміст дофаміну і норадреналіну; ДОФА і адреналін не відрізнялися від контролю; триптофан ж підвищувався тільки під дією ФОМ-9. 1/1000 ЛД50 не впливав на динаміку вмісту біогенних моноамінів. Випробовувані препарати мають схожу дію на організм.Виводи. Більш токсичною речовиною в підгострому досліді є ФОМ-9. Виразність порушень в динаміці спостереження активності ферментів має тісний залежність. Діюча доза визначена на рівні 1/10, порогова - 1/100, а недіюча - 1/1000 ЛД50. Спільними особливостями біологічної дії азотовмісних ПАР є порушення окисно-відновних процесів, біоенергетики, окисного фосфорилювання, які при відповідних умовах призводять до патології життєво важливих органів, функцій і систем організму.
Актуальність. Повсякденний контакт населення з поверхнево-активними речовинами (ПАР) у питній воді ставить задачу своєчасного та оперативного обґрунтування донозологічних високочутливих показників ранніх проявів біологічної активності детегенів і оперативного контролю за станом здоров'я населення і навколишнього середовища. Але сьогодні ще не до кінця з’ясовані механізми біотрансформації, токсикодинаміки, токсикокінетики і метаболічних процесів, що лежать в основі формування структурно-метаболічних порушень при дії на організм ПАР. Мета: дослідити вплив азотовмісних поверхнево-активних речовин на окисно-відновні процеси в організмі експериментальних тварин. Матеріали і методи. Досліди проводили на 620, а гострі - на 128 білих щурах (маса 180-220 г). Використовували чотири іоногенніх азотовмісних ПАР с заданими технічними та фізико-хімічними характеристиками: FOM 9, FOM 9-4, FOM 9-12 та FOM 9-20. Дози обирали так, щоб визначити летальний ефект у інтервалі ЛД0-Лд100. Розраховували LD50. Речовини вводили в шлунок у чистому виді за допомогою металевого зонду. Спостерігали за тваринами до 15 днів. Реєстрували час загибелі тварин і сумарну кількість введеної речовини. Тварин підлягали патологоанатомічному розтину. Якісно оцінювали окисно-відновлювані процеси за активністю ферментів: холінестерази, церулозного плазміну, лактатдегідрогенази, малатдегідрогенази, сукцинатдегідрогенази, пероксидази, каталази, цитохромоксидази, за вмістом SH-груп у крові, за концентрацією біогенних моноамінів.
Результати. Азотмісні ПАР викликали зміну активності пероксидази як бік підвищенняу, так і зніження. У всіх випадках 1/1000 ЛД50 була недіюча. На 15 добу досліду неонол ФOM 9-12 знижував активність ферменту, а решта речовин не чинили на нього впливу.
Висновки. Більш токсичною речовиною в підгострому досліді є ФOM-9. Виразність порушень в динаміці спостереження активності ферментів має тісну дозову залежність. Діюча доза визначена на рівні 1/10, порогова - 1/100, і недіюча - 1/1000 ЛД50. Спільними особливостями біологічної дії азотовмісних ПАР є порушення окислювально-відновних процесів, біоенергетики, окислювального фосфорилювання, які за відповідних умов призводять до патології життєво важливих органів, функцій і систем організму.
Актуальность. Повседневный контакт населения с поверхностно-активными веществами (ПАВ) в воде ставит задачу своевременного и оперативного обоснования донозологических высокочувствительных показателей ранних проявлений биологической активности моющих средств и оперативного контроля за состоянием здоровья населения и окружающей среды. Но сегодня еще не до конца изучены механизмы биотрансформации, токсикодинамики, токсикокинетики и метаболических процессов, лежащих в основе формирования структурных и метаболических нарушений при воздействии на организм ПАВ с учетом возможных отдаленных эффектов. Цель: исследовать влияние азотсодержащих ПАВ на окислительно-восстановительные процессы в организме экспериментальных животных. Материалы и методы. Опыты проведены на 620, а острые опыты – на 128 белых крысах (масса 180-220 г). Использовали четыре ионных азотсодержащих ПАВ с заданными техническими и физико-химическими характеристиками: ФОМ 9, ФОМ 9-4, ФОМ 9-12 и ФОМ 9-20. Дозы выбирали так, чтобы определить летальный эффект в интервале ЛД0-ЛД100. Рассчитывали ЛД50. Вещества вводили в желудок в чистом виде с помощью металлического зонда. Наблюдали за животными до 15 дней. Регистрировали время гибели животных и суммарное количество введенного вещества. Животных подвергали патологоанатомическому вскрытию. Качественно оценивали окислительно-восстановительные процессы по активности ферментов: холинэстеразы, церулозоплазмина, лактатдегидрогеназы, малатдегидрогеназы, сукцинатдегидрогеназы, пероксидазы, каталазы, цитохромоксидазы, по содержанию SH-групп в крови, по концентрации биогенных моноаминов. Результаты. Азотсодержащие ПАВ вызывали изменение активности пероксидазы как в сторону повышения, так и снижения. Во всех случаях 1/1000 ЛД50 была недействующей. На 15-е сутки опыта неонол ФОМ 9-12 снижал активность фермента, а остальные вещества не оказывали на него влияния. До окончания подострого эксперимента неонол ФOM 9-4 и неонол ФOM 9-12 снижали, а неонол ФOM 9-20 повышал активность пероксидазы. Подобное влияние было и на активность каталазы: во всех группах, кроме 1/1000 ЛД50, на 30-е сутки наблюдалось снижение ее активности. Активность холинэстеразы повышалась. Для содержания SH-групп в крови на 15 сутки отмечалась тенденция к снижению, переходящая в достоверные различия на 30-е сутки в 1/10 ЛД50. Влияние 1/100 и 1/1000 ЛД50 не нарушало содержания SH-групп крови. Подобное влияние было и на содержание глутатиона в крови. В подостром опыте, в группах 1/10 и 1/100 ЛД50, в печени увеличивалось содержание норадреналина, триптофана, серотонина и снижалось – ДОФА и дофамин. Динамика адреналина не изменилась. В головном мозге в меньшей степени повышено содержание дофамина и норэпинефрина; ДОФА и адреналин не отличались от контроля; триптофан же повышался только под действием ФОМ-9. 1/1000 ЛД50 не оказывал влияния на динамику содержания биогенных моноаминов. Испытуемые препараты обладают схожим действием на организм.Выводы. Более токсичным веществом в подостром опыте есть ФОМ-9. Выраженность нарушений в динамике наблюдения активности ферментов имеет тесную зависимость. Действующая доза определена на уровне 1/10, пороговая – 1/100, а недействующая – 1/1000 ЛД50. Общими особенностями биологического действия азотсодержащих ПАВ является нарушение окислительно-восстановительных процессов, биоэнергетики, окислительного фосфорилирования, которые при соответствующих условиях приводят к патологии жизненно важных органов, функций и систем организма.
