Новий підхід до моделювання експериментального хронічного простатиту

Abstract

В основі патології чоловічої репродуктивної системи здебільшого знаходяться хронічні запальні процеси, і в першу чергу хронічні простатити (ХП). За різними літературними джерелами на ХП страждають 20-43% чоловіків репродуктивного віку. Тому розробка нових моделей експериментальних простатитів є дуже актуальною для подальшого дослідження патогенетично обґрунтованої терапії даного захворювання. Мета. Пошук оптимальної моделі експериментального хронічного простатиту для щурів В експерименті були використані білі щурі самці лінії Вістар. Відповідно до поставлених задач тварини були розподілені на 2 групи: 1-а група – 20 інтактних тварин; 2-а група – 56 тварин, на яких в ході експерименту моделювали хронічний простатит. Патологічний процес відтворювали одноразовим введенням 0,5% розчину скипидару з 5 % розчином димексиду із подальшим відтворенням гіпокінетичного стресу протягом 10 днів (16 годин на добу). Щурів виводили з експерименту на 1-у добу після закінчення моделювання хронічного простатиту (на 12-у добу дослідження), 7-у добу (на 18-у добу від початку всього дослідження) , 14-у (на 25-у добу від початку дослідження) та 21-у добу розвитку експериментального хронічного простатиту (на 32 -у добу від початку моделювання). На сьогоднішній день все більше дослідників акцентують увагу на ролі венозних застійних процесів у розвитку хронічного простатиту. Розроблена нами модель дозволяє повною мірою дослідити вищезазначені патогенетичні ланки захворювання за рахунок комбінуванням гіпокінетичного стресу та венозної гіперемії викликаної введенням суміші скипидару та димексиду у малих дозах.

In the basis of the pathology of the male reproductive system, for the most part, there are chronic inflammatory processes, and in the first place chronic prostatitis (CP). According to various literary sources, 20-43% of men of reproductive age suffer from CP. Therefore, the development of new models of experimental prostatitis is very relevant for the further study of pathogenetically substantiated therapy of this disease. Goal. Search for an optimal model of experimental chronic prostatitis for rats. In the experiment, white male rats of the Wistar line were used. According to the tasks, the animals were divided into 2 groups: the 1st group - 20 intact animals; the 2nd group - 56 animals, which during the experiment the chronic prostatitis was modeled. The pathological process was reproduced by a single injection of 0.5% solution of turpentine with 5% solution of dimethoxide with subsequent reproduction of hypokinetic stress during 10 days (16 hours a day). The rats were withdrawn from the experiment for the first day after the end of the simulation of chronic prostatitis (on the 12th day of the study), the 7th day (at the 18th day after the beginning of the study), 14th (25th day from the beginning research) and the 21st day of the development of experimental chronic prostatitis (at the 32nd day after the beginning of the simulation). Nowadays, more and more researchers have focused on the role of venous congestive processes in the development of chronic prostatitis. The model developed by us allows to fully investigate the aforementioned pathogenetic links of the disease by combining hypokinetic stress and venous congestion caused by the introduction of a mixture of turpentine and dimethoxide in small doses.

В основе патологии мужской репродуктивной системы в основном находятся хронические воспалительные процессы, и в первую очередь хронические простатити (ХП). По разным литературным источникам на ХП страдают 20-43% мужчин репродуктивного возраста. Поэтому разработка новых моделей экспериментальных простатитив является очень актуальной для последующего исследования патогенетически обоснованной терапии данного заболевания. Цель. Поиск оптимальной модели экспериментального хронического простатита для крыс. В эксперименте были использованы белые крысы самцы линии Вистар. В соответствии с поставленными задачами животные были распределены на 2 группы: 1-я группа – 20 интактных животных; 2-я группа – 56 животных, у которых в ходе эксперимента моделировали хронический простатит. Патологический процесс воспроизводили одноразовым введением 0,5% раствора скипидара с 5 % раствором димексида с последующим воссозданием гипокинетичного стресса в течение 10 дней (16 часов в сутки). Крыс выводили из эксперимента на 1-е сутки по завершении моделирования хронического простатита (на 12-е сутки исследования), 7-е сутки (на 18-е сутки от начала исследования), 14-е (на 25-е сутки от начала исследования) и 21-е сутки после развития экспериментального хронического простатита (на 32 -е сутки от начала моделирования). На сегодняшний день все больше исследователей акцентируют внимание на роли венозных застойных процессов в развитии хронического простатита. Разработана нами модель позволяет в полной мере исследовать вышеупомянутые патогенетические звенья заболевания за счет комбинирования гипокинетичного стресса и венозной гиперемии, вызванной введением смеси скипидара и димексида в малых дозах.