Значення методів біологічного зворотного зв’язку в діагностиці функціонального стану м’языв тазового дна при консервативному лікуванні гіперактивного сечового міхура

Abstract

Із розвитком комп’ютерної техніки став можливим подальший розвиток методів медичної діагностики, які дозволяють отримувати інформацію про функції органів і систем організму, раніше недоступних для оцінки, обробляти і виводити ці дані в зрозумілій для людини формі. З найяскравіших і показових прикладів є можливість у режимі реального часу виводити на монітор параметри активності головного мозку (електроенцефалограма), параметри роботи серця (електрокардіограма), роботи певних груп м’язів (електроміограма). Електроміоrpафія (ЕМГ) відіграє важливу роль у діагностиці електронейрофізіологічних порушень функцій м’язів тазового дна і передньої черевної стінки, зміни внутрішньоміхурового тиску, що супроводжується значним зменшенням часу утримання максимального м’язового зусилля і різними змінами локальної гемодинаміки, явищами циркулярної гіпоксії в сечовому міхурі, формуванням органічної патології нижніх сечових шляхів. Мета дослідження. Визначити особливості біоелектричної активності м’язової системи тазового дна, дати оцінку змінам показників ЕМГ у жінок з ГАСМ і вивчити можливості корекції адаптаційних можливостей сечового міхура (СМ) методом біологічного зворотного зв’язку в поєднанні з ETS (ЕМГ – тригерна електростимуляція) м’язів тазового дна.