Фармакологічний моніторинг клінічного перебігу гіперактивного сечового міхура без нетримання сечі

Abstract

Згідно з останньою рекомендацією Міжнародного товариства з утримання сечі (ICS) гіперактивний сечовий міхур (ГАСМ) представляє собою симптомокомплекс, при розвитку якого з’являються досить сильні позиви до сечовипускання (ургентність), з наявністю або без асоційованого з ургентністю нетриманням сечі (НС), що зазвичай супроводжуються частим сечовипусканням і ноктурією, при цьому відсутні явні патологічні зміни в самому сечовому міхурі (СМ) та немає порушень хімічного складу сечі. Результати епідеміологічних досліджень показали, що поширеність симптомів ГАСМ виявляється в 7–27 % випадків у чоловіків і в 9–43% випадків у жінок. Поширеність симптомів ГАСМ зростає з віком у обох статей. 38% чоловіків і 49% жінок віком до 39 років відчувають симптоми ГАСМ, а віком 40–59 років таких хворих вже 51% серед чоловіків і 56% серед жінок. Крім того, ургентне сечовипускання і НС, зі слів хворих, найбільш «неприємні» симптоми ГАСМ. Вони завдають найбільший негативний вплив на якість життя, нерідко викликаючи нервово-психічні розлади, а у важких випадках завдають соціальні проблеми на рівні спілкування з родичами та колегами по роботі, змушують змінювати звичний спосіб життя пацієнтів, залишити улюблену роботу і проводити більшу частину свого часу вдома, поблизу туалету. За МКХ-10 гіперактивний сечовий міхур є окремим синдромом і кодується як незагальмований невропатичний сечовий міхур, некласифікований в інших рубриках N 31.0. Мета дослідження: оцінити ефективність терапії тетрациклічного антидепресанта Міртазапіна в поєднанні з антиконвульсантом Габапентином у комплексному лікуванні ГАСМ без нетримання сечі.

The aim of the study was to evaluate the effectiveness of therapy with the tetracyclic antidepressant Mirtazapine in combination with the anticonvulsant Gabapentin in the complex treatment of OAB without urinary incontinence. The study involved 54 patients, treatment was prescribed for 8 weeks, and 5 visits to the clinic were planned. Comparing the variability of dysuric symptoms before, during and after treatment, most patients showed improvements in the main “markers” of functional disorders of the lower urinary tract. This is confirmed by the intensity of the reduction of the main objective and subjective symptoms of the disease, which was manifested in a decrease in the frequency of pollakiuria by 40.25%, nocturia by 62.04%, and episodes of urgency by 73.59%, and in general, according to the results of 8 weeks of combination therapy, a good treatment result was observed in 41% of patients, a satisfactory treatment result in 49%, which indicates the effectiveness of therapy with good tolerability of drugs.

Целью исследования было оценить эффективность терапии тетрациклическим антидепресантом Миртазапином в сочетании с антиконвульсантом Габапентином в комплексном лечении ГАМП без недержания мочи. В исследовании участвовали 54 пациента, лечение назначали на 8 недель, и было запланировано 5 визитов в клинику. Сравнивая вариабельность дизурических симптомов до, в течение и после лечения, у большинства пациентов наблюдались улучшения по основным «маркерами» функциональных расстройств нижних мочевых путей. Это подтверждается интенсивностью снижения основных объективных и субъективных симптомов заболевания, что проявлялось в уменьшении частоты поллакиурии на 40,25%, ноктурии на 62,04%, и эпизодов ургентности на 73,59%, и в целом, по результатам 8 недель комбинированной терапии, хороший результат лечения был отмечен у 41% больных, удовлетворительный результат лечения в 49%, что указывает на результативность терапии при хорошей переносимости лекарственных средств.