Патогенез ендотеліальної дисфункції при діабетичній ретинопатії експериментального стрептозотоцинового цукрового діабету

Abstract

Одним з основних ускладнень цукрового діабету, який може призвести до інвалідизації хворих є діабетична ретинопатія. Мета: дослідження маркерів дисфункції ендотелію при експериментальній діабетичній ретинопатії. Матеріали та методи дослідження: Експеримент проведено на щурах самцях лінії Вістар, масою 180-220 грам, віком до 3-х місяців включно. В ході експерименту тварини були розподілені на дві групи: 1-а група – 20 інтактних тварин; 2-а група – 60 тварин зі змодельованим цукровим діабетом та непроліферативною діабетичною ретинопатією. Результати дослідження. При дослідженні ендотеліальної синтази оксиду азоту отримані наступні дані: виявлені дуже високо значущі відмінності (р<0,001) при порівнянні результатів групи №2, в якій тваринам моделювали діабетичну ретинопатію без корекції у порівнянні з даними інтактних тварин. Встановлене зменшення активності даного показника. Для більш детального вивчення функціонального стану ендотелію та його порушення нами був обраний фактор Віллебранда – один із загальноприйнятих маркерів пошкодження функціонального стану ендотелію. У групі зі змодельованою патологією встановлене підвищення рівня досліджуваного маркера у порівнянні з даними інтактних тварин (р<0,001). У лабораторних щурів, в яких моделювали діабетичну ретинопатію, встановлено підвищення рівня ендотеліну-1 (статистичні відмінності виявлені на рівні значущості р<0,001). Висновки. Доведено, що розроблена нами експериментальна модель цукрового діабету та її ускладнення у вигляді діабетичної ретинопатії супроводжується розвитком ендотеліальної дисфункції. Встановлено збільшення рівня фактора Віллебранда в умовах змодельованого патологічного процесу. Також через 30 діб від початку експерименту виявлене підвищення ендотеліну-1 – маркера вазоконстрикції та ендотеліальної дисфункції. Пригнічення активності ендотеліальної NO синтази в умовах нашого експерименту свідчить про порушення фізіологічного синтезу оксиду азоту.

One of the main diabetes complications that can lead to the disability of patients is diabetic retinopathy. The purpose of the study was to investigate endothelial dysfunction markers in modelled diabetic retinopathy. Material and methods. The experiment was conducted on male rats of the Wistar line, weighing 180-220 grams, up to 3 months of age (inclusive). During the experiment, the animals were divided into two groups. The 1st group included 20 intact animals; the 2nd group had 60 animals with modelled diabetes mellitus and non-proliferative diabetic retinopathy. Results and discussion. Having studied endothelial nitric oxide synthase, we have found out significant differences (p <0.001) when comparing the findings obtained in the 2nd group with the findings of the intact animals. The 2nd group rats were simulated with diabetic retinopathy without following correction. We also observed the decreasing dynamics of this index. For a more detailed study of the functional state of the endothelium and its disruption, we selected the von Willebrand factor, which is one of the common markers showing the damage to the functional state of the endothelium. In the group with simulated pathology, the level of the investigated marker increased compared with intact animals (p <0.001). There was an increase in endothelin-1 level (p <0.001) in the laboratory rats with modelled diabetic retinopathy. Conclusion. The study results have proven that our experimental model of diabetes mellitus and one of its complications, diabetic retinopathy is accompanied by the development of endothelial dysfunction. There has been found as increase in the von Willebrand factor in the modelled pathological process. We have detected an increase in endothelin-1, a marker of vasoconstriction and endothelial dysfunction, 30 days since the beginning of the experiment. Inhibition of endothelial NO synthase activity indicates an impairment of the physiological NO synthesis.

Одним из основных осложнений сахарного диабета, который может привести к инвалидизации больных, является диабетическая ретинопатия. Цель: исследование маркеров дисфункции эндотелия при экспериментальной диабетической ретинопатии. Материалы и методы исследования: Эксперимент проведен на крысах самцах линии Вистар, массой 180-220 грамм в возрасте до 3-х месяцев включительно. В ходе эксперимента животные были разделены на две группы. Первая группа - 20 интактных животных; Вторая группа - 60 животных со смоделированным сахарным диабетом и непролиферативной диабетической ретинопатией. Результаты исследования. При исследовании эндотелиальной синтазы оксида азота получены следующие данные: обнаружены очень высоко значимые ра зличия (р <0,001) при сравнении результатов группы №2, в которой животным моделировали диабетической ретинопатией без коррекции по сравнению с данными интактных животных. Установлено уменьшение активности данного показателя. Для более детального изучения функционального состояния эндотелия и его нарушения нами был выбран фактор Виллебранда - один из общепринятых маркеров повреждения функционального состояния эндотелия. В группе со смоделированной патологией установлено повышение уровня исследуемого маркера по сравнению с данными интактных животных (р <0,001). У лабораторных крыс, у которых моделировали диабетическую ретинопатию, установлено повышение уровня эндотелина-1 (статистические различия обнаружены на уровне значимости р <0,001). Выводы. Доказано, что разработанная нами экспериментальная модель сахарного диабета и его осложнений в виде диабетической ретинопатии сопровождается развитием эндотелиальной дисфункции. Установлено увеличение уровня фактора Виллебранда в условиях смоделированного патологического процесса. Также через 30 суток от начала эксперимента выявлено повышение эндотелина-1 - маркера вазоконстрикции и эндотелиальной дисфункции. Подавление активности эндотелиальной NO-синтазы в условиях нашего эксперимента свидетельствует о нарушении физиологического синтеза оксида азота.