Остеоартоз – заболевание ХХІ столетия. До наших дней его этиология до конца не изучена. Основной механизм патогенеза заболевания состоит в том, что функционально сустав не справляется с физической нагрузкой, что воздействует на него. Во всех странах для ученых остеоартроз представляет особый интерес. Распространённость остеоартроза достигла нового уровня
среди заболеваний костно-суставной системы. Под воздействием повреждающего фактора развиваются дегенеративно-дистрофические изменения суставного хряща, что приводит к деформации самого сустава и появлению клиники заболевания. Инвалидизация пациентов и существенное снижение качества жизни дают начало поиску решений проблемы диагностики. Невозможность изучения морфологических особенностей развития заболевания на ранних стадиях у пациентов компенсируется изучением экспериментального остеартроза. В статье представлена
классификация разнообразных методик, позволяющих смоделировать дегенеративнодистрофические изменение в суставе или нескольких суставах для дальнейшего исследования патогенеза и эффективности лечение. Разнообразность вариантов моделей обусловлена мультифакторностью заболевания. Выбор предстоящей модели для экспериментатора зависит от поставленных целей, возможностей и сроков выполнения исследования.
Osteoarthritis is known as a disease of the 21st century. Up to date, its etiology has not been completely
clear. The main mechanism of the pathogenesis of the disease is that the joint functionally does not cope
with the physical load, which affects it. Worldwide, osteoarthritis is considered as a challenge for researchers
and clinicians. The prevalence of osteoarthritis has reached a new level among diseases of the osteoarticular
system. Under the influence of the damaging factor, degenerative-dystrophic changes of articular cartilage
develop that leads to deformation of the joint itself and the appearance of the signs and symptoms of
the disease. The patient's disability and a significant decrease in the quality of life give rise to searching for
better diagnosis. Many studies are aimed at overcoming the complexity of treatment after the manifestation
of the X-ray picture of the disease. The impossibility of studying the morphological features associated with
the development of the disease in the early stages in patients is compensated by the study of experimental
ostearthrosis. The variety of variants of models can be explained by the multifactorial character of the disease.
Practically all the presented methods require from the researchers significant efforts, the surgical skills,
special equipment, etc. In many cases, modeling takes a long period of time. The choice of a particular
model for the experimenter depends on the goals, the possibilities and the timing of the research.
Остеоартроз називають хворобою XXI сторіччя. До наших днів етіологія цього захворювання не досить вивчена. Основний механізм патогенезу захворювання базується на тому, що функціонально суглоб не справляється з фізичним навантаженням, що впливає на нього. В усіх країнах для вчених вивчення остеоартрозу представляє особливий інтерес. Поширеність артрозу досягла нового рівня серед хвороби кістково-суглобової системи. Під впливом руйнівних факторів розвиваються дегенеративно-дистрофічні зміни суглобового хряща, які призводять до деформації суглобу і виникненню клініки
захворювання. Нездатність вивчення морфологічних особливостей розвитку хвороби у хворих компенсується вивченням експериментального остеоартрозу. Різноманітність варіантів моделей обумовлена мультифакторністю захворювання, яка включає в себе фактори навколишнього середовища, характер перевантажень на суглоб, вік, стать, генетична схильність, раціон харчування та ін. В статті представлена класифікація різних методик, що дозволяють змоделювати дегенеративно-дистрофічні зміни
в суглобі чи кількох суглобах для подальшого вивчення патогенезу та ефективності лікування. Вибір
методики для експериментатора залежить від поставлених цілей, його можливостей та терміну виконання дослідження.