Діагностика та хірургічне лікування ушкоджень органів черевної порожнини при мінно-вибухових пораненнях та вибуховій травмі живота

Abstract

В статті проаналізовані результати хірургічного лікування ушкоджень органів черевної порожнини при мінно-вибухових пораненнях та вибуховій травмі живота, які є компонентом тяжких поєднаних травм, складними і специфічними для діагностики, з високою летальністю і значним рівнем ускладнень. Широке впровадження FAST-протоколу та відеолапароскопії в схему діагностики ушкоджень органів черевної порожнини при мінно-вибухових пораненнях та вибуховій травмі живота на ІІ рівні медичної допомоги сприяли зменшенню кількості інвазивних (нерідко необгрунтованих) методів, а саме лапароцентезів та діагностичних лапаротомій, скоротили затрати часу на постановку діагнозу та вибір оптимальної хірургічної тактики. Застосування ендовідеохірургічних методик в лікуванні ушкоджень органів черевної порожнини (за показаннями) дозволило знизити травматичність операційного втручання та розвиток синдрому взаємного обтяження при поєднаних травмах.

Introduction. A characteristic feature of the hybrid war in eastern Ukraine is widespread use by the enemy of anti-personnel and anti-tank mines. The specific gravity of abdominal injuries in mines and explosive injuries ranges from 1.3% to 9.1% [1,2,4]. The goal of the work To improve the scheme of diagnostics and surgical treatment of abdominal damage in the body of mine and explosive injuries of the abdomen. Materials and methods of research A clinical and statistical analysis of the results of surgical treatment of 496 wounded with abdominal warfare injuries undergoing treatment in military mobile hospitals from June 2014 was conducted. by August 2017 3 groups of comparison were allocated: group 1 - wounded, treated during the period from June 12, 2014 to August 31, 2015; Group 2 - injured persons who were treated between September 1, 2015 and August 31, 2016; group 3 - injured, treated during the period from September 1, 2016 to August 31, 2017. In group 1, 161 injured persons with an average age of 32.3 ± 2.5 years; in group 2 - 177 wounded by middle age 34,1 ± 2,3 years; in the group 3 - 158 wounded with an average age of 33.2 ± 2.4 years. All wounded were men. Fighting abdominal injuries in mine-explosive wounds (MSUs) were observed in 26 cases: group 1 - 6 cases, group 2 - 11, group 3 - 9. Results of the research and their discussion Diagnostic tactics at MSUs with abdominal injuries was aimed at identifying lesions other than the lower extremities and other anatomical functional areas, as in most cases, such injuries were combined, and in two cases there was damage to the abdominal cavity without the presence of incoming or outlet abdominal abdomen the wall In 42.5% of the wounded, lesions of the limbs with detachment of their segments were observed. Mortality at mine and explosive wounds of the abdomen was 15.4% (4 men), and amounted to 8.9% of all deaths with a trauma to the abdomen. Conclusions 1. Mining and explosive injuries and abdominal injuries are a component of severe combined injuries, complex and specific for diagnosis, with high mortality and significant level of complications. 2. Wide introduction of the FAST protocol and video-laparoscopy into the diagnostic scheme of abdominal organs injuries in mine-explosive injuries and explosive trauma of the abdomen in the second level of medical care help to reduce the number of invasive (often unreasonable) methods, namely lapar- centesis and diagnostic laparotomy, reduce time expenditures on the diagnosis and the choice of optimal surgical tactics. 3. The use of endovideo-surgical techniques in the treatment of injuries of the abdominal cavity in the case of mine-explosive injuries and an explosive trauma of the abdomen (by indications) can reduce the traumaticity of the surgical intervention and the development of a syndrome of mutual encumbrance with combined injuries.

В статье проанализированы результаты хирургического лечения повреждений органов брюшной полости при минно-взрывных ранениях и взрывной травме живота, которые являются компонентом тяжелых сочетанных травм, сложными и специфическими для диагностики, с высокой летальностью и значительным уровнем осложнений. Широкое внедрение FAST-протокола и видеолапароскопии в схему диагностики повреждений органов брюшной полости при минно-взрывных ранениях и взрывной травме живота на II уровне медицинской помощи способствовали уменьшению количества инвазивных (нередко необоснованных) методов, а именно лапароцентеза и диагностических лапаротомий, сократили затраты времени на постановку диагноза и выбор оптимальной хирургической тактики. Применение эндовидеохирургических методик в лечении повреждений органов брюшной полости (по показаниям) позволило снизить травматичность оперативного вмешательства и развитие синдрома взаимного отягощения при сочетанных травмах.