Abstract:
Процеси фосфорилювання білків хроматину є однією з найбільш чутливих маркерних відповідей на дію різних за своїм походженням екстремальних чинників довкілля. Існуючі дані літератури свідчать про те, що іонізуюча радіація в великих дозах викликає досить істотні зміни активності реакцій
фосфорилювання як гістонових, так і негістонових білків хроматину і при цьому найбільш глибокі зрушення відзначаються в радіочутливих органах і тканинах.
Оскільки процеси фосфорилювання є інтегруючими в реакціях посттрансляційної модифікації білків хроматину, то безумовно, що їх зміни під впливом іонізуючої радіації негативно віддзеркалюються на структурі і функції хроматину та активності геномних структур. Враховуючи той факт, що на сьогодення в численних роботах доведено, що тривала дія іонізуючої радіації в низьких дозах викликає досить істотні і стійкі зміни в імунній системі, то очевидно, що з’ясування особливостей перебігу реакцій фосфорилювання білків хроматину ядер клітин тимуса дозволило б у значній мірі розкрити раніше невідомі патогенетичні механізми таких зрушень. З’ясування таких механізмів, на нашу думку, може бути фундаментальним підґрунтям для розробки шляхів фармакологічної корекції функціонального стану імунної системи осіб, які зазнали тривалого впливу іонізуючої радіації в низьких дозах. Мета дослідження: з’ясувати особливості змін активності реакцій фосфорилювання гістонових і негістонових білків хроматину ядер клітин тимуса щурів, які зазнали тривалого γ–опромінення в сумарній дозі 1,0 Гр.
