Цель исследования: повысить эффективность лечения больных с хроническим простатитом (ХП) категории IIIА, используя в комплексном лечении отечественные антибиотики третьего поколения, создав при этом наиболее оптимальные условия для их поступления и накопления в тканях предстательной железы (ПЖ). Исследования проведены у 28 больных ХП в возрасте 25–48 лет с длительностью заболевания от 3 до 5 лет. Для повышения эффективности лечения указанных пациентов использовали комплексный подход с учетом современных знаний о патогенезе абактериального воспалительного процесса в ПЖ. Для антибактериальной терапии поочередно курсами использовали растворы антибактериальных препаратов третьего поколения левофлоксацину гемігідрат (по 500 мг) и амикацина сульфат (по 0,5 г). Для снятия ирритативной уретральной симптоматики и уретропростатического рефлюксирования мочи использовали силодозин (по 8 мг один раз в сутки 30 дней). Для улучшения кровотока и микроцикуляции больным назначали тадалафил (по 5 мг один раз в сутки 14 дней). Предложенное комплексное медикаментозное лечение (антибактериальное и патогенетическое) позволило добиться у подавляющего большинства больных ликвидации уретропростатического рефлюкса мочи, нормализации клинических симптомов и функциональных показателей уродинамики нижних мочевых путей, снятия болевого синдрома и улучшения качества жизни больных с ХП категории IIIА. Хронический воспалительный процесс в ПЖ
у пациентов категории IIIА сопровождается значительным нарушением клинических симптомов мочеиспускания, изменением кровотока в ПЖ, развитием хронической тазовой боли и нарушением уродинамики со стороны нижних мочевых путей. У подавляющего большинства больных с
ХП категории IIIА подтверждено уретропростатическое рефлюксирование мочи. Подтверждено, что комплексное медикаментозное лечение с включением антибактериальных препаратов третьего поколения левофлоксацину гемігідрат и амикацина сульфат путем создания наиболее
оптимальных условий для поступления и накопления этих препаратов в тканях ПЖ в сочетании с патогенетической терапией является эффективным у подавляющего большинства больных.
Мета дослідження: підвищити ефективність лікування хворих на хронічний простатит (ХП) категорії IIIА, використовуючи в комплексному лікуванні вітчизняні антибіотики третього покоління, створити найбільш оптимальних умов для їхнього надходження і накопичення в тканинах передміхурової залози (ПЗ). Дослідження проведені 28 хворим віком від 25 до 48 років з тривалістю захворювання від 3 до 5 років. Для підвищення ефективності лікування зазначених пацієнтів використовували комплексний підхід з урахуванням сучасних знань про патогенез абактериального запального процесу в передміхуровій залозі. Для антибактеріальної терапії по черзі курсами використовували розчини антібактепріальних препаратів третього покоління левофлоксаціну гемігідрату та амикаціна сульфату. Для зняття іррітативної уретральної симптоматики та уретропростатичного рефлюксування сечі використовували силодозин (по 8 мг один раз на добу 30 днів). Для покращання кровотоку і мікроцікуляції хворим призначали тадалафил (по 5 мг один раз на добу 14 днів). Запропоноване комплексне медикаментозне лікування (антибактеріальне та патогенетичне) дозволило досягти у переважної більшості хворих ліквідації уретропростатіческого рефлюксу сечі, нормалізації клінічних симптомів і функціональних показників уродинаміки нижніх сечових шляхів, зняттю больового синдрому і поліпшенню якість життя хворих на ХП категорії IIIА. Хронічний запальний процес у ПЗ у пацієнтів категорії IIIА супроводжується значним порушенням клінічних симптомів сечовипускання, зміною кровотоку в ПЗ, розвитком хронічного тазового болю і порушенням уродинаміки нижніх сечових шляхів. У переважної більшості хворих з ХП категорії IIIА підтвердив уретро простатичне рефлюксування сечі. Підтверджено, що комплексне медикаментозне лікування з включенням антибактеріальних препаратів третього покоління левофлоксаціну гемігідрату та амикаціна сульфату шляхом створення найбільш оптимальних умов для надходження і накопичення цих препаратів у тканинах ПЗ у поєднанні з патогенетичною терапією є ефективним у переважної більшості хворих.
Objective: to increase the effectiveness of treatment of patients with chronic prostatitis (CP) category IIIA using in the complex treatment of local antibiotics of the third generation, creating the most optimal conditions for their entry and accumulation in the tissues of the prostate (RV). The studies were performed in 28 patients with CP at the age of 25"48 years, with disease duration from 3 to 5 years. To improve the effectiveness of the treatment of these patients used an integrated approach taking into account current knowledge about the pathogenesis of abacterial inflammation in the pancreas. For antibacterial therapy courses successively used solutions of antibacterial drugs third generation of Hemet levofloxacin (500 mg) and amikacin sulfate (0.5 g). To relieve irritative urethral symptoms and the urine uretroprostatic refluxive used silodosin (8 mg once a day for 30 days). To improve blood flow and microcirculation the patients were given tadalafil. (5 mg once a day for 14 days). Proposed comprehensive drug treatment (antibacterial and pathogenetic) has resulted in the majority of patients uretroprostatic eliminate reflux of urine, normalization of clinical symptoms and functional parameters of urodynamics of the lower urinary tract, relieve pain and improve the quality of life in patients with CPS category IIIA. Chronic inflammation in pancreas in patients of category IIIA is accompanied by a significant violation of clinical symptoms of urination, changes in blood flow in the pancreas, the development of chronic pelvic pain and urodynamics of the lower urinary tract. In the majority of patients with CP category IIIA confirmed uretroprostatic
reflexive urine. It was confirmed that comprehensive medical treatment with the inclusion of antimicrobial drugs of the third"generation Hemet to levofloxacin and amikacin sulfate by creating the most optimal conditions for receipt and accumulation of these drugs in the tissues of the pancreas in combination with pathogenesis therapy is effective in the majority of patients.
