Гіперактивний сечовий міхур (ГАСМ) – це важкий розлад сечовипускання, на який страждають не менше 17 % населення старше 40 років, з них 56 % жінок і 44 % чоловіків. Після 65 років частота симптомів зростає до 30 %, а після 70 років – до 40 %. ГАСМ – це описовий термін, що позначає симптомокомплекс, при розвитку якого у пацієнта з'являються досить сильні позиви до сечовипускання (ургентність), з наявністю або без урогентного нетримання сечі, зазвичай супроводжуються частим сечовипусканням і ноктурією, при цьому відсутні явні патологічні зміни в самому сечовому міхурі та немає порушень унікального хімічного складу сечі. Мета дослідження: визначити диференційований підхід до медикаментозної терапії хворих на гіперактивний сечовий міхур у залежності від особливостей клінічного перебігу захворювання.
The aim of the study was to determine the differentiated approach to drug therapy in patients with overactive bladder (OAB), depending on the clinical features of the disease. The study involved 87 women with lower urinary tract symptoms, the appropriate criteria for the diagnosis of OAB. It was found that the pathogenic effect of the antidepressant Mirtazapine therapy in combination with an anticonvulsant Gabapentin in treatment of OAB is to optimized the reservoir and evacuation function of the bladder. Combination therapy m-anticholinergic Tolterodine and Mirtazapine helps to restore control of urination and an increase in the absolute and relative volume of the bladder, significantly improves urination, without giving rise to obstructive voiding. The study showed the effectiveness of a combination of Gabapentin and Phenibut the treatment of OAB with algic syndrome that marked the end of 6 weeks of cystalgia intensity decrease of 62%.
Целью исследования было определить дифференцированный подход к медикаментозной терапии больных с гиперактивным мочевым пузырем (ГАМП) в зависимости от особенностей клинического течения заболевания. Обследованы 87 женщин, с симптомами нижних мочевых путей, соответствующими критериям диагностики ГАМП. Установлено, что патогенетическое действие терапии антидепрессанта Миртазапина в сочетании с антиконвульсантом Габапентином в комплексном лечении ГАМП заключается в оптимизации резервуарно-эвакуаторной функции мочевого пузыря. Комбинированная терапия по схеме м-холинолитик Толтеродин и Миртазапин способствует восстановлению контроля за мочеиспусканием и увеличению абсолютного и относительного объема мочевого пузыря, существенно улучшает характеристики мочеиспускания, не вызывая обструктивное мочеиспускание. Проведенное исследование показало эффективность комбинации Габапентина и ноотропа Фенибута при лечении ГАМП с алгическим синдромом, что отмечено к концу 6-й недели снижением интенсивности цисталгии на 62%.
