Планування пологів – сучасний підхід в акушерстві у разі тазового передлежання плода

Abstract

Світові дані щодо стабільно високих перинатальних втрат у разі тазового передлежання плода (ТПП) та суттєвого збільшення кількості випадків кесарева розтину (70–100%) стали підґрунтям до пошуку принципово нових підходів у розродженні пацієнток із ТПП. Мета дослідження: оцінювання ефективності та обґрунтування індивідуального планування пологів у разі ТПП. Матеріали та методи. Проведено проспективний аналіз завчасного планування способу розродження 69 вагітних із ТПП, які були розподілені на дві групи. І – основна група (ОГ; n=36), жінки з запланованими консервативними пологами при ТПП; ІІ – контрольна группа (КГ; n=33), жінки з запланованим кесаревим розтином при ТПП. Результати. Завершення вагітності більшості пацієнток в обох групах відбулося запланованим способом розродження: ОГ – 27 (75%); КГ – 29 (87,8%). Пацієнтки ОГ народжували у колінно-ліктьовій позиції – 11 (40,7%) випадків та за допомогою методу Цов’янова – 16 (59,3%) випадків. А випадки розродження шляхом кесарева розтину (9 – 25%) в ОГ були здебільшого І категорії ургентності – 5 (55,5%). Потреба в ургентному кесаревому розтині у КГ виникала майже у два рази менше – 4 (12,2%), і більшість випадків – 3 (75%) були ІІІ категорії ургентності. Серед малюків ОГ, яким надавали ручну допомогу під час народження, перинатальні ускладнення спостерігалися найчастіше: пологова травма – 8 (22,2%), асфіксія – 3 (8,3%), аспірація – 2 (5,55%), гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку – 3 (8,3%). Заключення. Наведені дані свідчать про відсутність високопрофесійних навичок, які потребують ретельного відпрацювання та вдосконалення родопомічних маніпуляцій акушерами-гінекологами.

The world data on stable perinatal losses in breech presentation and a significant increase in the number of cesarean deliveries (70–80%) have led to a search for fundamentally new approaches to breech deliveries. The objective: the aim of the research is to evaluate the effectiveness and the validity of individual delivery planning for breech presentations. Materials and methods. Pregnant patients were divided into two groups: 1) the main group (MG) (n=36) which included women with planned conservative deliveries for breech presentations; 2) the control group (CG) (n=33) which included women with planned cesarean deliveries for breech presentations. Results. Pregnancy completion in the majority of patients from both groups occurred in the planned way: MG – 27 (75%), CG – 29 (87,8%). The MG patients gave birth in the all-fours position – 11 (40,7%) and with the help of the Tsoyanov method – 16 (53,9%). There were 9 (25%) cases of cesarean deliveries in the CG which were mainly classified as the 1st urgency category – 5 (55,5%). The need for urgent cesarean section in the CG occurred in half as many cases – 4 (12,2%) and most cases – 3 (75%) – had the 3rd urgency category. Perinatal complications were more common among the children from the CG who had received manual help at birth: birth trauma – 8 (22,2%), asphyxia – 3 (8,3%), aspiration – 2 (5,55%), hypoxic-ischemic brain damage – 3 (8,3%). Conclusion. The presented data indicate the lack of highly professional skills which require thorough execution and improvement of obstetrical manipulations by obstetricians and gynecologists.

Мировые данные относительно стабильно высоких перинатальных потерь при тазовом предлежании плода (ТПП) и существенного увеличения количества случаев кесарева сечения (70–100%) стали основой для поиска принципиально новых подходов в родоразрешении пациенток с ТПП. Цель исследования: оценивание эффективности и обоснованности индивидуального планирования родов при ТПП. Материалы и методы. Проведен проспективный анализ предварительного планирования способа родоразрешения 69 беременных с ТПП, которые были распределены на две группы. I – основная группа (ОГ; n=36), женщины с запланированными консервативными родами при ТПП; II – контрольная группа (КГ; n=33), женщины с запланированным кесаревым сечением при ТПП. Результаты. Завершение беременности большинства пациенток в обеих группах произошло запланированным способом: ОГ – 27 (75%); КГ – 29 (87,8%). Пациентки ОГ рожали в коленно-локтевой позиции – 11 (40,7%) случаев и с помощью метода Цовьянова – 16 (59,3%) случаев. А случаи родоразрешения путем кесарева сечения (9 – 25%) в ОГ были преимущественно I категории ургентности – 5 (55,5%). Потребность в ургентном кесаревом сечении в КГ возникала почти в два раза меньше – 4 (12,2%), и большинство случаев – 3 (75%) были ІІІ категории ургентности. Среди детей ОГ, которым оказывали ручную помощь при рождении, перинатальные осложнения наблюдались чаще: родовая травма – 8 (22,2%), асфиксия – 3 (8,3%), аспирация – 2 (5,55%), гипоксически-ишемическое поражение головного мозга – 3 (8,3%) случая. Заключение. Представленные данные свидетельствуют об отсутствии высокопрофессиональных навыков, требующих тщательной отработки и совершенствования родовспомогательных манипуляций акушерами-гинекологами.