Медикаментна корекція інсулінрезистентності в аспекті оптимізації антигіпертензійної терапії у пацієнтів з артерійною гіпертензією та метаболічним синдромом

Abstract

У дослідження було включено 106 хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) та метаболічним синдромом (МС) за критеріями IDF 2006, середній вік (55,6+-4,2) років за наявності інсулінрезистентності. Застосування метформіну у хворих з АГ та супутнім МС на тлі зниження ступеня інсулінрезистентності сприяє більш ефективному контролю артерійного тиску, що вказує на наявність у метформіна додаткової опосередкованої антигіпертензійної ефективності. Корекція інсулінрезистентності у разі АГ з МС може стати одним із перспективних напрямків у лікуванні зазначеної групи гіпертензійних пацієнтів.В исследование были включены 106 больных с артериальной гипертензией (АГ) и метаболическим синдромом (МС) по критериям IDF 2006, средний возраст (55,6 + -4,2) лет при условии наличия инсулинрезистентности. Применение метформина у больных с АГ и сопутствующим МС на фоне снижения степени инсулинрезистентности способствует более эффективному контролю артериального давления, указывает на наличие в метформине дополнительной опосредованной антигипертензионной эффективности. Коррекция инсулинрезистентности при АГ с МС может стать одним из перспективных направлений в лечении данной группы гипертензионных пациентов.

Currently, insulin resistance is regarded as a main pathogenetic link of metabolic syndrome causing the development of both metabolic disorders and arterial hypertension. Some drugs affecting insulin resistance may have antihypertensive effect, but this line of treatment requires further study. The aim of this research was to study additional antihypertensive effectiveness of Metformin and its effect on insulin resistance and carbohydrate metabolism in patients with arterial hypertension and metabolic syndrome. Materials and Methods. The study included 106 patients with arterial hypertension and metabolic syndrome selected by the IDF criteria 2006, with mean age of 55,6±4,2 years, subject insulin resistance (index HOMA ≥2.7). The patients were divided into two groups - the study group and the control group. As a basic treatment of arterial hypertension, all patients received Olmesartan in the dose of 20-40 mg per day; i the study group we additionally administered Metformin in the dose of 500 mg per day. The duration of therapy was 92,6±7,8 days. The patients underwent dynamic office and home control of blood pressure; at the beginning and in the end of the observation period we conducted 24-h monitoring of blood pressure, determined the concentration of fasting glucose, insulin, and index HOMA. Results and Discussion. At the end of the observation period, the after-treatment concentration of fasting blood glucose in the study group was 5,16±0,05 mmol/l; in the control group - 6,22±0,15 mmol/l; the difference between groups was significant (p=0,026). Index HOMA in the study group decreased from 4,6±0,09 to 2,8±0,05 (p=0,012); in the control group - insignificantly increased from 4,4±0,08 to 4,5±0,09 (p=0,27); the difference between groups was ignificant (p=0,01). In the study of blood pressure profile according to 24-h monitoring against the background of normalization of blood pressure profile, antihypertensive effectiveness (blood pressure ≤130/85 mm Hg) in the study group was reached in 67,9%/37 patients; i the control group - in 42,2%/22 patients (the difference between the groups was significant, p=0,01). Conclusions. Thus, the application of Metformin in patients with arterial hypertension and concomitant metabolic syndrome against the background of decrease of insulin resistance contributes to more effective control of blood pressure, which indicates the existence of additional indirect antihypertensive effectiveness of Metformin. Correction of insulin resistance in arterial hypertension with metabolic syndrome may become one of the most prospective directions in the treatment of this group of hypertensive patients.